«Міф про створення світу» Давньої Індії

Індійський міф “Про створення світу”

У міфах Стародавньої Індії знайшли втілення звичаї народу. Все живе там вважається священним, а тому не дозволяється нікого вбивати, не можна наступати навіть на мурашку, а в парках індійських міст ходять корови, стрибають мавпи.

Головними богами давніх індійців були Брахма, Вишну і Шива.

Брахма — бог-творець; усе, що є на Землі, створено ним.

Вищну — бог, який зберігає і захищає все, створене Брахмою.

Шива — бог-руйнівник; він теж потрібен, бо без руйнування немає творення. Так вважали давні індійці.

У давніх індійців, як і в давніх греків, було ще багато богів, духів, страхіть, серед них — бог смерті Яма, бог вітрів і дощу Індра, богиня краси і щастя Лакшми, священна корова, верховний цар мавп, який допомагає людям, та інші.

Давньоіндійський міф про створення світу

Спочатку не було нічого: ні сонця, ні зірок, ні неба, на якому вони могли з’явитися. Не було і часу, бо нікому було відміряти його. Тільки води простирались безмежно. Вони виникли з пітьми сплячого мороку, самі собою, раніше за всіх інших творінь. У водах зародився вогонь. Великою силою цього вогню в них було народжене Золоте Яйце. Потім із Золотого Яйця виник Першопредок Брахма. З’явившись, він розбив Яйце навпіл. Верхня його половина стала небом, нижня — землею, а поміж ними, щоб розділити їх, Брахма помістив повітря. І він утвердив землю серед вод, і створив країни світу, і поклав початок часу. Але коли творець озирнувся навколо і побачив, що немає нікого, крім нього, в цій непроглядній пітьмі нового Всесвіту йому стало страшно і самотньо. З того часу страх обіймає кожного, хто залишається сам. Та він подумав: «Адже тут немає нікого, крім мене. Кого ж мені боятися?» І страх його минув, тому що страх може бути від когось іншого. Але і радості не знав він, і тому той, хто перебуває на самотині, не знає радості.Він замислився: «Як мені створити нащадків?» І силою своєї думки він породив шістьох синів, шістьох великих володарів, створінь, від яких пішли інші боги, а також люди, тварини, птахи, змії та демони. Численні нащадки Брахми населили землю, небо та підземні світи. Найзнаменитішими з богів стали Індра — бог грози і грому, Варуна — бог океану, Вівасват — бог сонця, якого називають також Сур’я; але всіх перевершив могутністю молодший з народжених богів — Вішну, хранитель Всесвіту. Коли Брахма завершив створення світу і від його синів пішли усі живі істоти, сам він, стомлений творінням, відправився відпочивати у тіні священного дерева шалмалі, а всю владу над світом передав дітям — богам і асурам. Асури були старшими братами богів. Вони були могутні та мудрі і знали таємниці чаклування, могли перевтілюватися у різні образи та ставати невидимими. За допомогою чаклунства вони отримали незліченні скарби і сховали їх у печерах. Запишалися своєю могутністю асури, і щастя залишило їх і перейшло до богів. Тоді ж почалася велика битва між богами та асурами. Очолив небесне воїнство Індра — бог-громовержець.

Давньоіндійський міф про створення людей

Коли у матері богів Адіті народився восьмий син, вона назвала його Вівасват. Він не був схожий на інших богів, адже в нього не було ні рук, ні ніг, він був гладким з усіх боків, а його зріст дорівнював його товщині. Старші брати вирішили переробити його, відсікли все зайве, і так виник прабатько людей. Він став богом сонця, і як бог сонця він зветься Сур’я. Старші діти Вівасвата народилися смертними. Його син Яма був першою людиною на землі, що померла. Він відкрив смертним шлях у потойбічний світ. Милістю батька, бога Сур’ї та інших богів він став володарем царства мертвих і царем справедливості. В його царство тропою, прокладеною ним самим, йдуть із землі душі тих, хто помирає. Ману ж, брат Ями, єдиний із смертних, який урятувався під час Великого потопу — від нього і пішли усі люд