«Вересовий трунок» аналіз

Тема: загибель останніх піктів.

Основна думка: боротьба за незалежність і свободу проти поневолювачів.

«Вересовий трунок» сюжет

Експозиція, зачин — оспівування вересового напою, характеру й звичаїв піктів.
Зав’язка — захват території піктів загарбниками, знищення маленького народу.
Розвиток дії — король прагне дізнатися рецепт вересового напою, захват у полон батька й сина, їхній допит.
Кульмінація — за проханням батька сина кидають у море.
Розв’язка — батько назавжди залишає із собою секрет вересового напою, але кидає виклик ворогам, готовий померти, але не підкоритися, не зрадити свій народ.

Основа балади – шотландська легенда про те, як пікти зберегли секрет вересового трунку.

Пікти — легендарний народ, який жив у Шотландії до приходу скоттів (від останньої назви походить і назва Шотландії, буквально — країна скоттів). Пікти, за переказами, були дуже малі на зріст. В основу твору покладено давню шотландську легенду про вересковий трунок. Вперше про пиктів згадується у 297 році нашої ери як про ворогів Риму. Пикти боролися проти різних ворогів. Інколи вони програвали великі битви, втрачали величезні території, але вперто знову воювали за свою землю. У IX столітті пікти були підкорені скоттами, тобто шотландцями, після чого змішалися з представниками інших народностей, втратили мову і перестали існувати як окремий народ.

У літописах і легендах пикти найчастіше зображені як сміливі воїни. Вражені їхньою сміливістю завойовники не розуміли, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги у боротьбі.

Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву балади навколо таємниці. Як народ піктів залишився в історії таємницею, так залишився таємницею і спосіб приготування вересового трунку. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона чарівною силою стали риси характеру мужніх піктів, які уславив поет.

«Вересовий трунок» образи

батько	син	шотландський король
немає імен		Жорстокий Пихатий Безжальний Прагне абсолютної влади
уособлення всього народу піктів
сміливі, мужні, незламні, волелюбні

Спосіб римування – октава абабабвв

Віршовий розмір – тристопний дактиль

Художні засоби «Вересовий трунок»

Епітети – чарівний напій, трунок медовий, квіт червоний, мова дзвінка

Метафори – мчав по тілах спогад, сіяв смерть і жах

Антитеза

Щасливе життя піктів (строфа І)	нещастя, що їм приніс шотландський король (строфа ІІ).
Краса гір, уквітчаних вересом	могили піктів як символ трагедії народу (строфа ІІІ)
Літнє буяння природи	похмурий настрій короля (строфа ІІІ)
Жахливий клекіт пучин, який несе смерть	Жахливий клекіт пучин, який несе смерть
Необмежена влада шотланського короля	безправне становище маленького народу (увесь твір)
маленький зріст піктів —	велич їхнього духу
Сила духу останніх піктів	Сила духу останніх піктів

Символіка червоного кольору – верес, символ життя, крові, боротьба за незалежність

У баладі автор проголошує право кожного народу на свою землю, свої традиції, свободу. У цьому плані балада виходить за межі шотландської тематики, набуваючи узагальнюючого значення. Маленький епізод допомагає авторові утвердити ідею незалежності народу. А сам Стівенсон виступає тут як справжній син своєї землі.

У баладі кілька разів повторюється словосполучення «секрет вересового напою». Що ж це за секрет? Це не тільки таємниця напою — як його варити, а передусім секрет духовної стійкості піктів, який полягає в любові до рідної землі й прагненні здобути свободу. Цей секрет важливий для всіх часів і народів.

Виникає питання: чому батько говорить про те, що він боявся лише свого сина? Чи дійсно він не вірить у стійкість? Можливо, і не вірить, але автор має іншу точку зору, підкреслюючи єдність батька й сина: разом вони мовчали, разом стояли на скелі; утворюючи духовно єдину, маленьку смуглу пару. Трагізм твору посилюється тим, що тут немає вибору поміж життям і смертю (бо неволя — не життя), а є лише вибір смерті. Мудрий батько, усвідомлюючи невідворотність загибелі, вибирає для сина кращу (миттєву) смерть, і той мужньо приймає її. А старий помирає останнім, однак не віддає ворогам священної таємниці. Вони можуть забрати в нього життя, але не його волю і любов до батьківщини.