Горацій «До Мельпомени» аналіз

Вірш Горація «До Мельпомени» став першим серед поезій, присвячених усвідомленню поетом досягнень свого творчого шляху.

Горацій «До Мельпомени» аналіз

Жанр – ода

Тема – возвеличення мистецтва

Ідея – слава поета вічна, бо його вірші будуть жити в наступних поколіннях

Художні засоби епітети: дощ уїдливий, гризький; в нестриманій сваволі; літ невпинний та ін.

Мельпомена – це муза трагедії.

В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.)

У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.)

У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.)

«До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.)