Характеристика Джульєтти і Офелії
Є в світі літератури імена героїв, які знайомі всім, навіть якщо людина не читала самого твору. Ці імена стали символами якихось вічних цінностей: честі, благородства, відданості, любові. Над ними не владні ні люди, ні смерть.
Наприкінці XVI століття, точніше – в 1596 році, англійський драматург Вільям Шекспір створив п’єсу, яка стала безсмертною, дала життя балету Сергія Прокоф’єва, опері Шарля Гуно, безлічі мистецьких творів. Сюжет її був переосмислений чеським письменником Карелом Чапеком, вірш про героїв трагедії створила російська поетеса XX століття Маргарита Алігер, існує ряд екранізацій трагедії, одна з найбільш барвистих належить італійському режисерові Франко Дзефіреллі.
Найцікавіше полягає в тому , що У. Шекспір не сам придумав сюжет цієї п’єси, а запозичив його у давньоримського поета Овідія, який у збірці «Метаморфози» (перетворення) розповів історію Тісба . Мало хто пам’ятає Овідія і його героїв, а ось імена Ромео і Джульєтти ми вживаємо як символи відданості і самовідданої любові.
Ще один видатний твір Шекспіра, який й сьогодні вважається актуальним, який і сьогодні йде у кращих театрах світу – це трагедія «Гамлет, принц Датський». Здається важко знайти іншого настільки ж відомого літературного героя, як Гамлет. Не всі читали трагедію Шекспіра, не всім, хто її прочитав, вона припала до смаку, але ім’я героя давно стало прозивним. Так називають того, хто глибоко занурений у свої проблеми, відсторонений від навколишнього життя, про кого кажуть, що іноді «він трохи не в собі». Але, очевидно, щось було в цій незвичайній людині, якщо ось вже більше 400 років п’єса про Гамлета не сходить зі сцени, зростає число її екранізацій, множаться коментарі з приводу змісту і значення трагедії. Не менш відомим стало і ім’я коханої Гамлета Офелії.
Джульєтта і Офелія є головними жіночими образами двох найвідоміших драматичних творів Шекспіра. Ці дві героїні пережили трагічну любов. Обидві вони були з відомих, впливових сімей, крім того, Джульєтта і Офелія були приблизно одного і того ж віку.
Джульєтта стала втіленням ідеалу дівчини тих часів. Шекспір показує нам освічену, розумну, виховану панночку, яка була віддана своїм батькам. Після зустрічі з Ромео вона почала бачити світ по-іншому, але в той же час вона розуміла, що у їх любові не могло бути ніякого майбутнього, адже не можна бути одночасно відданою коханню і сім’ї.
У чотирнадцять років вона знайшла в собі сили піти проти всіх, а ту мужність, яку вона проявила, той відчайдушний крок, на який вона пішла, пішов би дуже мало хто на її місці. Вона не уявляла своє життя без Ромео, і єдиним виходом з цієї ситуації була самопожертва. Джульєтта на багато століть стала символом справжньої, всепоглинаючої любові.
Офелія, кохана Гамлета, була дочкою королівського канцлера Полонія. Вона була дуже ніжною, чуттєвою і чуйною дівчиною. Офелія щиро любила Гамлета і вірила в його почуття. Дівчина була дуже юною, наївною і вірила кожному слову, яке їй говорили. Ставши жертвою інтриг її коханого, вона загинула трагічною смертю, так і не дізнавшись правди. Вона дуже любила Гамлета, але в той же час була глибоко прив’язана до своєї сім’ї – батька і брата, і в усьому вірила і довіряла їм.
Офелія була між двома ворогуючими сторонами. У неї не було стількох сил, щоб відірватися від батька і брата, від сім’ї, і відкрито бути поруч з Гамлетом. Вона, покірна і слухняна дочка Полонія, цілком довіряла йому свою долю і свої таємниці. Офелія стала жертвою світу злочинів і брехні, інтриг і підступності.
І все ж таки ці дві героїні були дуже схожими між собою, не менш схожими були і трагічні історія їх кохання. Недарма їх імена й сьогодні добре відомі прихильникам літератури та драматургії, недарма так само, як і імена Ромео та Гамлета імена Джульєтти і Офелії мають символічне значення.
Наприкінці XVI століття, точніше – в 1596 році, англійський драматург Вільям Шекспір створив п’єсу, яка стала безсмертною, дала життя балету Сергія Прокоф’єва, опері Шарля Гуно, безлічі мистецьких творів. Сюжет її був переосмислений чеським письменником Карелом Чапеком, вірш про героїв трагедії створила російська поетеса XX століття Маргарита Алігер, існує ряд екранізацій трагедії, одна з найбільш барвистих належить італійському режисерові Франко Дзефіреллі.
Найцікавіше полягає в тому , що У. Шекспір не сам придумав сюжет цієї п’єси, а запозичив його у давньоримського поета Овідія, який у збірці «Метаморфози» (перетворення) розповів історію Тісба . Мало хто пам’ятає Овідія і його героїв, а ось імена Ромео і Джульєтти ми вживаємо як символи відданості і самовідданої любові.
Ще один видатний твір Шекспіра, який й сьогодні вважається актуальним, який і сьогодні йде у кращих театрах світу – це трагедія «Гамлет, принц Датський». Здається важко знайти іншого настільки ж відомого літературного героя, як Гамлет. Не всі читали трагедію Шекспіра, не всім, хто її прочитав, вона припала до смаку, але ім’я героя давно стало прозивним. Так називають того, хто глибоко занурений у свої проблеми, відсторонений від навколишнього життя, про кого кажуть, що іноді «він трохи не в собі». Але, очевидно, щось було в цій незвичайній людині, якщо ось вже більше 400 років п’єса про Гамлета не сходить зі сцени, зростає число її екранізацій, множаться коментарі з приводу змісту і значення трагедії. Не менш відомим стало і ім’я коханої Гамлета Офелії.
Джульєтта і Офелія є головними жіночими образами двох найвідоміших драматичних творів Шекспіра. Ці дві героїні пережили трагічну любов. Обидві вони були з відомих, впливових сімей, крім того, Джульєтта і Офелія були приблизно одного і того ж віку.
Джульєтта стала втіленням ідеалу дівчини тих часів. Шекспір показує нам освічену, розумну, виховану панночку, яка була віддана своїм батькам. Після зустрічі з Ромео вона почала бачити світ по-іншому, але в той же час вона розуміла, що у їх любові не могло бути ніякого майбутнього, адже не можна бути одночасно відданою коханню і сім’ї.
У чотирнадцять років вона знайшла в собі сили піти проти всіх, а ту мужність, яку вона проявила, той відчайдушний крок, на який вона пішла, пішов би дуже мало хто на її місці. Вона не уявляла своє життя без Ромео, і єдиним виходом з цієї ситуації була самопожертва. Джульєтта на багато століть стала символом справжньої, всепоглинаючої любові.
Офелія, кохана Гамлета, була дочкою королівського канцлера Полонія. Вона була дуже ніжною, чуттєвою і чуйною дівчиною. Офелія щиро любила Гамлета і вірила в його почуття. Дівчина була дуже юною, наївною і вірила кожному слову, яке їй говорили. Ставши жертвою інтриг її коханого, вона загинула трагічною смертю, так і не дізнавшись правди. Вона дуже любила Гамлета, але в той же час була глибоко прив’язана до своєї сім’ї – батька і брата, і в усьому вірила і довіряла їм.
Офелія була між двома ворогуючими сторонами. У неї не було стількох сил, щоб відірватися від батька і брата, від сім’ї, і відкрито бути поруч з Гамлетом. Вона, покірна і слухняна дочка Полонія, цілком довіряла йому свою долю і свої таємниці. Офелія стала жертвою світу злочинів і брехні, інтриг і підступності.
І все ж таки ці дві героїні були дуже схожими між собою, не менш схожими були і трагічні історія їх кохання. Недарма їх імена й сьогодні добре відомі прихильникам літератури та драматургії, недарма так само, як і імена Ромео та Гамлета імена Джульєтти і Офелії мають символічне значення.
