Образ українського гетьмана в поемі Байрона «Мазепа» як зразок байронічного героя

Гетьман Іван Мазепа є найвідомішим в Європі та Америці представником України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 літературних творів, шість скульптур.

Образ українського гетьмана дістав відображення в поемах О. Пушкіна «Полтава» (1828), К. Рилєєва «Войнаровський» (1825), В. Гюго «Мазепа» (1829), трагедії Ю. Словацького «Мазепа» (1839), драмі Р. Готтшаля «Мазепа» (1865) та ін. Образ Мазепи надихав і українських письменників — Є. Руданського, Б. Лепкого, В. Сосюру.

Цей коротенький перелік свідчить про те, що постать українського гетьмана була справді яскравою, де була дійсно непересічна особистість, а саме такі привертали увагу романтиків. І саме про таких людей, як Мазепа, складають легенди і міфи. Так і в поемі про українського гетьманаБайрон поєднав історичну правду та романтичний міф.

Інтерес Байрона до Мазепи був викликаний ще й тим, що бунтарські настрої поета збігалися зі сприйняттям образу Мазепи в Європі — як прикладу героїчного служіння батьківщині, через що український гетьман став для європейців одним з найшановніших діячів в української історії.

Згадаємо риси романтичного героя: він обов'язково незвичний, трагічний, самотній, вигнанець і бунтар, розчарований у житті, суперечливий, гордий, із сильним характером, здатний протистояти суспільству, пристрасний.

Я вважаю, що Мазепа з поеми Байрона — саме такий, отже, романтичний герой.

Він, по-перше, має риси романтичного героя: яскравий, незвичний, гордий, самотній, трагічний, бунтар і вигнанець.

Майбутній гетьман вирізнявся серед інших незвичайною красою та тим, що тепер називають харизмою: «Вродливий красень з мене був». Він мав «і молодість, і миць», незвичайний успіх у дам, заслужив собі право бути біля короля Яна-Казимира і набув чимало заздрісників. Це зробило його самотнім. Мазепа бунтує проти правил суспільства, в якому кохання не є причиною для шлюбу, в якому підступи і зрада — звичайне явище. Він порушує закони суспільства, в якому живе, коли пристрасно віддається коханню до Терези, коханню, яке зберіг на все життя. Коли Мазепа згадує молодість, розважаючи пораненого короля Карла після бою, який вони програли, гетьман зізнається: «вогонь безсмертний не помер». Така сильна пристрасть в дусі романтичного героя. Але вона веде до трагічних наслідків, з якими йому довелося боротися на самоті.

Кохання до прекрасної Терези стало для юного Мазепи сенсом життя. Але жінка мала чоловіка, який, дізнавшись про зраду, звелів впіймати молодого коханця та прив'язати до спини коня. Перелякана тварина бігла через терник, лісами та степами, кожним своїм кроком підсилюючи страждання героя. Персонаж, як справжній романтичний герой, діє в незвичних умовах: він змушений боротися за життя, прив'язаний до спини коня:

Ми неслися в далеч дику

Іні молитви, ані крику,

Ні пари з вуст. Лиш падав піт,

Як дощ, на гриву, на живіт

Мого коня, який весь час

Щетиною з нестями тряс,

Від страху пирскав...

Мазепі довелося витримати фізичний біль, страх, відчай, погоню вовків за конем та його вершником-невільником, фізичне виснаження. Тільки всі ці випробування не змогли зламати дух героя, який допоміг йому відродитися після перенесених фізичних та душевних страждань і стати тим, ким він став, тим, яким його запам'ятав світ.

Отже, Мазепа справді романтичний герой.