Твір по картині Левитана «Над вічним спокоєм» – Левитан Исаак

Полотно зі здавалося б на перший погляд непомітною назвою «Над вічним спокоєм», написано в 1894 році відомим художником И. Левитаном – воно являє собою одне з найбільш значимою й просочених глибиною добутків, що вийшли з під кисті майстра. Ця картина до певної міри абстрагується від ряду інших робіт художника, що представляють собою по більшій частині зображення пейзажів, зав’язаних на роздираннях людської душі

Перед нами відкривається сцена, у якій виразно видні спроби художника, створити якесь протиставлення врочистої й одночасно з тим хиткої вічності природи тлінності й незначності людського буття. Поруч із грізної й вічної у своїй іпостасі природою, у силах якої обернути час назад і поглинути собою абсолютно всі, людські страсті здаються до смішного низинними й не мають змістом

Робота написана в холодних тонах. Важкі, начебто налиті свинцем хмари, зависли над землею з явною погрозою. Стара, що розвалюється на очах дерев’яна церква розташовується на крутому й високому стрімчаку, а поруч із нею – всіма забутий цвинтар із занедбаними могилами й хрестами, доля яких складається лише в тім, щоб і далі перебувати взабвении.

Невгамовний і затятий вітер розкидає в усі сторони незадоволені хмари, з однією лише метою: добратися до озера й торкнутися його прозорої гладі, розбавити її тихими брижами. І серед усього цього, один лише слабкий і притихлий вогник, що миготить у вікні церківки говорить про те, що боротьба з похмурими силами природи ще не кінчена

Як можна, розглядаючи цю картину, не задуматися про швидкоплинність і незначність нашого земного існування? Земля й небо, як вогонь і вода, вони протипоставлені один одному, як чотири стихії, властиві людській суєті, порокам і страстям. Ці споконвічні стражи життя захоплюють за собою всіх до єдиного, кому довелось прийти в цей мир і торкнутися його неосяжної сили. Як перед всім цим, не розстатися із власною душею?

Дане полотно Левитана безсумнівно народжує в душі глядача безліч різних почуттів і думок, виразити які не так просто. Одних це штовхає на міркування відносно порятунку власної душі, що перебуває в жорстокому й суєтному світі. Інших охоплюють думи про тлінність і незначність людського буття й життя в цілому. А для когось ця картина – просто сумна пісня, що оповідає про загублені надії й мрії

Але один факт, ми однозначно можемо відзначити: картина «Над вічним спокоєм» – вистраждана безліччю важких міркувань і переживань, будучи при цьому прямим відбиттям бури, що панує, у душі художника