Короткий зміст “Князівна Зизи” Одоєвського по главах

До князівни Зизи в суспільстві ставляться з упередженням. Її ім’я часто повторювалося у вітальні мого опікуна. Компаньйонка тіточки, небагата вдова Марія Іванівна, розповіла її історію. Князівна Зизи жила разом з маменькой і старшою сестрою Лідією

Стара княгиня увесь час боліла, И князівна в листах до Маші постійно скаржилася на нудьгу. Улітку ще виїжджали в Симонов монастир, а взимку – хоч плач. Одна розрада була в князівни – читати книги. Вона читала всього Карамзина, читала «Клариссу», що маменька накрепко замикала в шкап, весь «Вісник Європи»… 165 Більше ж усього сподобалися їй чудесні вірші Жуковського й Пушкіна

Тим часом стара княгиня випадково познайомилася з парубком, дуже приємним і ввічливим. Владимир Лук’янович Городків став бувати в будинку, навіть розвеселив княгиню, і вона з’їздила з дочками в Гостиный двір. Але потім князівні знову довелося страждати

Матінка постійно відсилала її з вітальні під різними прийменниками, як тільки Городків з’являвся. Як же гірко було князівні сидіти нагорі за наказом матері, поки Городків, веселий, сміхотливий, займає маменьку з Лідією. Нарешті Зизи зрозуміла: мати хоче, щоб Лідія, як старша, вийшла заміж раніше. І ще: що сама вона давно й жагуче закохалася у Володимира Лук’яновича. У день заручин князівні стало погано, і навіть довелося викликати доктора А незабаром після весілля вмерла мати, взявши із Зизи слово піклуватися про Лідію і її дітях

Так і вийшло. Всім господарством у будинку заправляла Зизи. Вона піклувалася про всі життєві дріб’язки, про домашній комфорт, про зручності Городкова Вона майже самовладно управлялася з господарством і слугами – сестра в це не вникала. Зате в будинку був порядок, і Городків був усім задоволений

По вечорах він навіть віддавав звіт Зінаїді в керуванні маєтком. З кожним днем прихильність Зизи до Городкову зростала. З битким серцем і з холодною рішучістю йшла Зизи після вечірніх бесід у свою кімнату й кидалася на свою постіль

Коли в Лідії народилася дочка, Зизи присвятила себе служінню племінниці. Але от якось стара приятелька Зизи, Марія Іванівна, відправила до неї лист із Казані зі своїм знайомим Радецким, що ехали в Москву. Це був пристойний парубок, недурний собою, не без стану, він писав вірші й мав характер романтичним

Радецкий закохався без пам’яті в Зінаїду. Він став бувати в будинку майже щодня, розмовляв із князівною подовгу й про усім. Але якось випадково Радецкий посварився з Городковым, і йому відмовили від будинку Коли б він не приїхав – хазяїв немає.

Випадок допоміг йому: князівна пішла в церкву, і слуги, задобрені півкарбованця, сказали, де неї шукати. Радецкий дійсно знайшов Зизи в напівтемній церкві за стовпом. Вона стояла на колінах і гаряче молилася

На її особі були сльози. І важко було повірити, що це – тільки від 166 Однієї побожності. Ні, таємна скорбота виражалася в ній безсумнівно. Закоханий юнак зупинив князівну після служби, заговорив з нею й зізнався у своїх почуттях

Здавалося, сам вечір, тихі, безтурботний, останні промені сонця, що опромінюють особу князівни, розташовували до відвертості. Князівна задумалася над словами парубка, над його визнанням. Імовірно, у глибині душі вона й сама почувала себе нещасної. Князівна не дала рішучої відповіді, але обіцяла через кілька годин надіслати додому до нього записку

Не пройшло й напівгодини, як він одержав листа зі згодою й побажанням зробити шлюб якомога швидше. Радецкий уже хотіло ледве світло клопотати про вінчання, щоб завтра ж зробити шлюб. Але раптом приходить новий лист від князівни з вибаченнями, що вона не любить його й не може стати його дружиною. Радецкий відразу виїхав

Але він підозрював, що рішення князівни було прийнято не без участі Городкова, якого вона боготворила, а він уважав злим генієм своєї коханої. Справа ж була так. Коли князівна, бліда й тріпотлива, зважилася оголосити Лідії і її чоловікові про те, що виходить заміж, її сестра зареготала, а Городків сполотнів. Після того він прийшов до Зінаїди як би для того, щоб подбати про її маєток, про її придане. Князівна початку з жаром від усього відмовлятися… Городків із зусиллям сказав, що це було б непристойно, що сама князівна про це пошкодує…

і потім нова прихильність витисне колишні… Це був натяк на теплі відносини між Городковым і князівною, що встановилися останнім часом. Городків називав її єдиним другом, теперішньою матір’ю Пашеньки. Згадати все це в ту мінуту, коли вона зважилася було вийти заміж, покинути цей будинок, цього чоловіка – єдиного, кого вона любила – і не мала права любити… Все це було вище її сил. На інший день ранком вона відмовила Радецкому.

Але отут нова подія зажадала всіх сил і всього мужності князівни. Лідія була знову вагітна. Але вона продовжувала, незважаючи на ради лікарів, їздити на бали й танцюватися

Нарешті вона занедужала. Доктори скликали консиліум. Лідія викинула, і стан її зробилося досить небезпечним. Вона почувала, що їй недовго залишилося жити. Іноді вона просила Зінаїду стати дружиною Городкова після її смерті

Іноді ж на неї знаходила ревнощі, і вона обвинувачувала чоловіка й Зінаїду в тім, що вони тільки й чекають її смерті. 167 А в цей час Марія Іванівна в Казані довідалася дещо про таємні наміри Городкова й про теперішнє положення маєтку Зизи й Лідії. Вона відіслала подрузі оригінал листа Городкова, з якого випливало, що він продає маєток частинами, задешево, аби тільки одержати гроші готівкою. Він хоче одержати своє, окреме – а разом з тим скористатися й второю половиною маєтку, що належить Зизи… Словом, він думає про себе, а не про Лідію й не про дочку…

Довідавшись про усім, князівна прямо з листом їде до проводиря дворянства. Потім, коли Городкова не було будинку, разом із проводирем і двома свідками вона з’явилася в кімнаті вмираючої Лідії. Лідія підписала заповіт, у якому проводир був призначений виконувачем духівниці й опікуном у допомогу Володимирові Лукьяно – Вичу, а діти поверх того вручалися Зінаїді під її особливе піклування. Неминуче свершилось – Лідія вмерла

Городків змусив Зінаїду з’їхати з будинку, потім очорнив в очах навколишніх. Коли прочитали заповіт, він заявив, що його дружина була повинна йому суму більшу, ніж коштує маєток. Він пред’явив навіть позикові листи, пояснюючи, що робить це тільки потім, щоб зберегти маєток для дітей від чужого керування…

И знову всі плакали й зітхали тільки про підступництво інтриганки Зінаїди. Опікун дорікав князівну, що вона виставила його дурнем. Але Зінаїда точно знала, що сестра її не могла брати грошей у чоловіка: Володимирові Лук’яновичу було нема чого їй датися

Але доказів у неї не було. Навіть лист, що відкрив їй ока, воно віддала Городкову. Проводир відмовився вести діло

Але Зінаїда сама подала в суд про безденежности позикових листів Лідії. Вона бачила, що Городків завів зв’язок з однією аморальною жінкою, що витягала з нього гроші й примушувала повінчатися. Для цього процесу потрібні були гроші, тому їй довелося подати друге прохання про розділ маєтку

И нарешті третю – про руйнування, зробленому Городковым у маєтку. Всі засоби були вичерпані, князівні стояло привселюдно присягнути в церкві в істині своїх показань… Але отут знову втрутилося провидіння. Городкова розбили коня. Після його смерті дівчина знову знайшла свої права над маєтком і над вихованням племінниці