Повний зміст Мова богів Аверченко А. Т

Маленька, брудна комнатка, із гримасою сказу здавана маленької брудної

грекинею одному моєму безтурботному знайомому.

Він занадто гордий, щоб визнати розпачливе положення своїх справ, але, зайшовши до нього сьогодні, я відразу побачив всі ознаки: вимиту власними руками сорочку, що сушилася на портреті Венизелоса, [Венизелос - грецький государственый діяч.] тарілку, на якій лежав шматок жахаючої смаженої печінки, відкладеної як вечеря, брудна, закопчена гасниця з якоюсь застиглою розмазнею в каструлі. Мешканець комнатки так поглибився в читання книги, що навіть не помітив моєї появи. – Що ти сидиш, як сич, – ніс у книгу уткнул? Захлопуй книгу, підемо на узмор’я на човні качатися. Погода дивна. Підняв він від книги важку голову, подивився на мене нічого не очами, що бачать, і знову вп’явся в книгу. – Ну, що ж ти? – Сьогодні не можу. Книжку читаю. – Подумаєш, важливість – книжка. Що це – одкровення великого мислителя, чи що? – Піднімай вище. Бачиш, не можу відірватися. – Поеми Эдгара По? – Убирайся ти зі своїм По! – Скажена фантазія Гастона Леру? [Гастон Леру - французький романіст.] – Відверто говорячи, я не знаю, як ця книга називається: перші кілька аркушів відірвані. Знайомий газетяр дав. – А с чого ж починається? – А от послухай: "Взагалі на ринках, у крамницях купити гарних, ситних, відгодованих курчат – більша рідкість. Коли хочете мати гарних курчат, те, купивши їх живими, варто погодувати їхнього будинку недельки дві гречані крупи, завареної киплячим молоком, і містити всіх у тісному місці, щоб курчата не бігали. Але коли хочете побаловать себе курчатами на славу (отут голос мого приятеля мерзнув від хвилювання), те погодуєте їх вареним на молоці рисом. Курчата будуть об’їдання. Біле, ніжне, що таїть у роті м’ясо з кісточками, як хрящики. Правда, така годівля молочним рисом обходиться чимало, три – чотири рублі". Я проковтнув слину й нетерпляче вигукнув: – Постій, так адже це проста поварена книга! – Проста? Ні, брат, не проста. Послухай – Ка. "Головний підвіз рябчиків – вологодськ і архангельських – починається зі сталого зимового шляху. Кращі сибірські рябчики – кедровики, тобто питающиеся кедровими горіхами. Коли вибираєте дичину, вона повинна бути чиста, тобто дробинки ніде не повинне бути видно. Це тим особливо важливо, що тоді, під час жарення жирного птаха сало й сік з її ранок не випливають, отчого вона не висохне й не втратить у смаку. Гарний рябчик повинен бути: білий, ситий, тобто м’ясистий. Аромат його смолисті – смолисту – смолисте – смолиста – приємно^ – смолистий". – Ну, так їдемо, чи що. Марія Григорівна теж їде. – Марія Григорівна? Ага… А ти от це послухай: "Бувають випадки, коли самі досвідчені помиляються у виборі риби. Так ще як той^ – те – помиля_ – те. Плавають, наприклад, у коші або окаренке дві стерляді: ріст у них – вірніше, міра – однаковий, обидві товсті, черевце в обох жовте, обидві без гри, ялові, що вкусней. Ви просите підрізати риб знизу, до наростнику, тобто до хвоста. Підрізали обох, і обидві – як жовтки, жир – червове золото. Чого ж ще вимагати? Як ще пробувати? Тим часом, за столом виявляється, що одна зі стерлядей – дивна, ніжна, тане в роті; інша – так собі, груба, млява, твердувата, та й жиру в ній, виявляється, мало: весь він залишився в розсолі, у якому варилася стерлядь, і стемніла – те вона під час варіння. Отчого? Тому, що стерлядь ця іншої води. Перша з Оки, друга волзька". – Н – Так, – задумливо сказав я, машинально ковтаючи слину. – Справи. – От бачиш. А ти знаєш, як теляти напувають? – Подумаєш важливість. Дадуть йому води – він і п’є. – Ха – Ха – Ха! Слухай: "Ще не так важливо отпоить теляти, як вибрати його для отпоя, у чому, головне, і полягає секрет троицких телятників. Саме вибирайте для отпоя теляти на низьких, а не на високих бабках, дивитеся, щоб у нього були білі білки й губи зсередини, коли їх підкрутите. Теля, обраний для отпоя, не повинен робити великого руху, для чого його ставлять у тісне стійло, де б він міг тільки повернутися, лягти й устати, але аж ніяк не скакати й грати. Підстилки не повинне класти ніякий: одна соломина, що теля буде жувати, може зіпсувати всю справу. У стійлі повинне бути чисто, для чого підлога робиться похилим, з дырьями, чистим. Коли в молоко буде підлита хоч крапля води або підбавлене борошно – телятина неодмінно буде червона й груба. Менш як у чотири – п’ять тижнів теляти отпоить не можна. Але напувають, дуже гарних, по трьох і навіть чотирьох місяця. Звичайно, таким телятам молока від однієї корови недостатньо, і напувають їх від трьох, чотирьох, п’яти й більше корів". – Що ти хочеш цим сказати? – тужно запитав я. – Нічого, – відповідав він тріумфально. – А Марія Григорівна про те