Повний зміст Десять негренят Кристи А. 1/10

Глава перваяв куту курильного вагона першого класу суддя Уоргрейв – – – і він недавно вийшов у відставку – – – і попыхивал сигарою й переглядав відділ політики в "Таймі". Незабаром він відклав газету й виглянув з вікна. Поїзд проїжджав через Сомерсет. Суддя підрахував – – – і йому залишалося ще друга година шляху.Знову й знову він перебрав у розумі все, що писалося в газетах про Негритянський острів. Спочатку його придбав американський мільйонер – – – і жагучий яхтсмен, що побудував на цьому острівці неподалік від берегів Девону розкішний будинок у сучасному стилі. Але, на жаль, третя дружина мільйонера, його недавнє придбання, не переносила хитавиці, і це змусило мільйонера розстатися й з будинком, і з островом. І от у газетах замигтіли оголошення про продаж острова в супроводі досить барвистих описів. Потім пішло повідомлення: острів купив якийсь містер Оним. І отут заробила фантазія світських хронікерів. Насправді Негритянський острів купила голлівудська кінозірка мисс Габриелла Терл! Вона хоче провести там спокійно кілька місяців – – – і вдалині від репортерів і рекламного галасу! "Бизи Би" делікатно натякав: острів буде літньою резиденцією королівської родини. До містера Мерриуэдера дійшли слухи: острів купив молодий лорд Л. – – – і він, нарешті, впав жертвою Купідона й має намір провести на острові медяний місяць. "Джонасу" був доподлинно відомо – – – і острів придбало Адміралтейство для проведення якихось досить секретних експериментів!Воістину, Негритянський острів не сходив з газетних смуг.Суддя Уоргрейв витяг з кишені лист. Надзвичайно нерозбірливий почерк, але там і сям попадалися й чітко написані слова:"Милий Лоренс… Сто років нічого про Вас не чула… неодмінно приїдьте на Негритянський острів… Чарівне місце… про стольком треба поговорити… старі часи… спілкуватися із природою… грітися на сонечку… 12.40. с Паддингтонского вокзалу… зустріну Вас в Оукбридже… – – – і й підпис із розкішним розчерком, – – – і завжди Ваша Констанція Калмингтон".Суддя Уоргрейв унесся думками в минуле, намагаючись пригадати, коли він востаннє бачив леді Констанцію Калмингтон. Років этак сім, якщо не всі вісім тому назад. Тоді вона виїхала в Італію грітися на сонечку, спілкуватися із природою й з "contadini". Він чув, що слідом за цим вона перебралася в Сирію, де збиралася грітися під ще більш жарким сонцем і спілкуватися із природою й бедуїнами."Купити острів, – – – і думав суддя, – – – і оточити себе атмосферою таємничості цілком у характері Констанції Калмингтон". І суддя кивнув головою: він був задоволений собою – – – і його логіка як завжди бездоганна… Потім голова його впала на груди – – – і суддя заснули…Віра Клейторн – – – і вона їхала в третьому класі – – – і відкинулася на спинку сидіння й закрила очі; крім її, у вагоні було ще п’ять пасажирів. Жахливо пекуче сьогодні в поїзді! Як приємно буде пожити в моря! Ні, їй позитивно повезло із цією роботою! Коли наймаєшся на літо, вічно доводиться возитися з кутай дітей – – – і влаштуватися секретарем майже неможливо. Навіть через агентство.І раптом вона одержує листа:"Мені Вас рекомендувало агентство "Умілі жінки". Наскільки я розумію, вони Вас добре знають. Назвіть, яке платня Ви хочете одержати, я заздалегідь на все згодно. Я очікую, що Ви приступитеся до своїх обов’язків 8 серпня. Поїзд відправляється в 12.40 з Паддингтонского вокзалу, Вас зустрінуть на станції Оукбридж. Додаю п’ять фунтів на витрати.Щиро Ваша Ганна Нэнси Оним".Нагорі значилася адреса: "Негритянський острів, Стиклхевн. Девон".Негритянський острів! Останнім часом газети тільки про нього й писали! Репортери розсипали багатозначний натяки, повідомляли занятные плітки й слухи. Правди у всім цьому було, по – видимому, мало. Але, у всякому випадок, будинок цей побудував мільйонер, і, як говорили, розкіш там була запаморочлива.Віра Клейторн, неабияк стомлена недавно, що закінчився семестром, думала: "Місце вчительки фізкультури в третьорозрядній школі – – – і не Бог звістка що… Якщо б тільки мені вдалося одержати роботу в якій – небудь пристойній школі…" Отут серце в неї стислося, і вона обсмикала себе: "Ні, треба вважати, мені повезло. Якщо ти була під наслідком, на тобі пляма, нехай навіть тебе зрештою й виправдали".І вона згадала, що слідчий у своєму висновку відзначив її цілковите самовладання й хоробрість. Так, наслідок пройшло добре, просто краще й бажати не можна. І місій Хамилтон була так добра до неї… якщо б тільки не Хьюго. (Ні, ні, вона не буде д