Короткий зміст Кабала святенників Булгаков М. А – Часть 1

Дія п’єси відбувається в Парижу в століття Людовика XIV.

Діючі особи

Жан Батист Поклен де Мольер – знаменитий драматург і актор

Мадлена Бежар, Мариэтта Риваль, Арманда Бежар де Мольер – акторки

Шарль – Варле де Лагранж – актор, на прізвисько «Регістр»

Захарія Муаррон – знаменитий актор – коханець

Филибер дю Круази – актор

Жан – Жак Бутон – тушильщик свіч і слуга Мольера

Людовик Великий – король Франції

Маркіз д, Орсиньи – дуелянт, по кличці «Одноокий, помолись»

Маркіз де Шаррон – архієпископ Парижа

Маркіз де Лессак – гравець

Справедливий швець – королівський блазень

Шарлатан із клавесином. Незнайомка в масці

Батько Варфоломій – бродячий проповідник

Брат Сила, Брат Вірність – члени Кабали Священного Писання

Ренэ – старезна нянька Мольера

Суфлер. Черниця. Члени Кабали Священного Писання в масках і чорних плащах. Придворні. Мушкетери й інші.

Дія перше

Сцена представляє театр Палі – Рояль. На стику двох убиралень, у завіси, яким вони розділені, величезних розмірів клавесин. У першій убиральні – безліч сальних свіч. У другій убиральні на столі тільки ліхтар з кольоровими стеклами й велике розп’яття, перед яким горить лампада. На всім печатка незвичайного хвилювання. Лагранж, не зайнятий у спектаклі, сидить у вбиральні, занурений у думу. Він у темному плащі, молодий, гарний і важливий.

У першій убиральні Бутон припав до щілини в завісі. Пика Шарлатана стирчить у дверях. Чутні вибухи сміху, потім фінальний розкат реготу. Через завісу показується Мольер, загримований Сганарелем – ніс ліловий з бородавкою. Лівою рукою Мольер тримається за груди. Двері розорюються, вбігає загримований Полішинелем дю Круази й говорять, що король аплодує. Мольер вертається на сцену й читає складені експромтом вірші, присвячені ЛюдовикуXIV, у яких він називає короля Сонцем Франції. Король дякує Мольера й залишається подивитися ще одну інтермедію.

Бутон опускає завіса. Мольер з’являється у вбиральні й вистачає слугу за глотку, обвинувачуючи його в тім, що «при королі свіча повалилася в люстрі, воском каплет на паркет». Бутон запевняє Мольера, що він сам повалив свічу палашем, Риваль підтверджує це. Мольер остигає й дарує Бутону свій каптан замість розірваного. Бутон іде знімати нагар зі свіч.

Мольер запитує в Шарлатана, у чому секрет його фокуса. Шарлатан сідає в деякій відстані від клавесина, робить такі рухи в повітрі, начебто грає, і клавіші в клавесині втискають, клавесин грає ніжно. Шарлатан не погоджується відкрити Мольеру свій секрет і йде. Мольер вертається на сцену.

Портьєра, що веде в другу вбиральню, відсувається й виникає Арманда. Риси особи її чарівні, вона схожа на свою старшу сестру Мадлену. Арманде років сімнадцять. Лагранж зупиняє Арманду й благає її не виходити заміж за Мольера. Арманда робить спробу відсторонити Лагранжа й пройти. Лагранж виймає шпагу й загрожує заколоти дівчину, якщо вона не відмовиться від заміжжя. Арманда говорить, що вона у зв’язку зі своїм нареченим, інакше надійти вже не може й шепотить щось Лагранжу на вухо. Лагранж вкладає шпагу в піхви, говорить, що хотів неї врятувати й іде.

Арманда залишається у вбиральні. Входить Мольер; обіймає її, і в ту ж мить з’являється Бутон. Мольер відсилає його ладь, знімає ніс і перука, цілує Арманду. Вона шепотить йому щось на вухо. «Я хочу жити ще одне століття: з тобою! Ти станеш першої, будеш великою акторкою. Але помни: якщо ти не стримаєш клятву, ти віднімеш у мене всі» – говорить їй Мольер. Арманда клянеться на розп’ятті у вічній любові.

У двері стукають. Закохані спішно домовляються зустрітися тут, «коли театр згасне». Мольер відкриває, і входять Бутон, Лагранж і Одноокий у костюмі Компанії Черних Мушкетерів з косою чорною пов’язкою на особі. Одноокий вручає Мольеру нагороду короля – 5000 ліврів. Мольер бере собі 500 ліврів, а інші ділить нарівно між акторами, потім іде проводити короля. Одноокий починає фліртувати з Армандой. Бажаючи перешкодити йому, Бутон встревает у їхню розмову. Вертається Мольер, і Одноокий откланивается. Мольер відсилає Арманду й наказує покликати Мадлену Бежар. Коли Мадлена приходить, Мольер повідомляє її, що має намір женитися на Арманде. Мадлена стає на коліна й благає Мольера женитися «на кому завгодно, тільки не на Арманде». Мольер говорить Мадлене, що зобов’язано зробити це. Тоді Мадлена повідомляє про свій відхід з театру й просить Мольера не говорити Арманде, що в них був роман. Мольер дає обіцянка й іде.

Мадлена залишається. Входить Лагранж. Він один присвячений у таємницю Мадлены. Лагранж обіцяє Мадлене, що її таємницю ніхто ніколи не довідається. Мадлена прощається й іде. Лагранж ставить на стіл ліхтар, сідає й записує події збіглого дня у свою книгу – регістр. Потім відкладає перо й говорить: «У театрі жахлива подія: Жан – Батист Поклен де Мольер, не знаючи, що Арманда не сестра, а дочка пані Мадлены Бежар, женився на ній. Цього писати не можна, але в знак жаху ставлю чорний хрест». Лагранж бере ліхтар і йде, як темний лицар.

Якийсь час морок і тиша, потім кришка клавесина піднімає, і з нього виходить Муаррон. Це хлопчисько років п’ятнадцяти з незвичайно гарною, порочною й змученою особою. Обірвано, брудний. Він пхикає, скаржиться, що не спав два дні, потім падає й засипає. Пливе світло ліхтарика, і, крадькома, Мольер веде Арманду в темному плащі. Арманда лякається хлопчика й взвизгивает. Муаррон прокидається й трясеться від жаху. Мольер грізно запитує, хто він такий. Хлопчисько відповідає, що він нещасного Захарія Муаррон. Мольер регоче – він зрозумів секрет Шарлатана.

Дія друге

Приймальня короля. За картковим столом маркіз де Лессак грає в карти з Людовиком. Юрба придворних, одягнених з незвичайною пишністю, стежить за де Лессаком. Перед тим купа золотих монет, піт тече в нього з особи. Сидить один Людовик, всі інші коштують. Усе без капелюхів. За кріслом Людовика коштує Одноокий, веде гру короля. Одноокий зауважує, що де Лессак грає крапленими картами. Король запитує Одноокого, як йому варто надійти в цьому випадку. Одноокий відповідає, що де Лессака «слід ударити по фізіономії свічником» і вилаяти. Людовик кличе Справедливого шевця й велить йому вилаяти де Лессака. Блазень із задоволенням виконує наказ. «Посадите маркіза де Лессака на один місяць у в’язницю. Потім відправить його в маєток – разом із грошима» – наказує король. Де Лессака ведуть.

Перед Людовиком, немов з – під землі, з’являється обідній стіл з одним приладом. У каміна виникає Шаррон і просить у короля дозволу представити йому бродячого проповідника, батька Варфоломія. Двері відкриваються й з’являються батько Варфоломій. Він бос, кошлатий, підперезаний мотузкою, ока божевільні. Він пританцьовує й співає. Здивовані всі, крім Людовика. Брат Вірність – пісна фізіономія з довгим носом – виділяється з юрби придворних і прокрадається до Шаррону. Варфоломій, звертаючись до короля, називає Мольера антихристом і призиває: «Спали його разом з його богомерзким утвором „тартюф“ на площі. Увесь світ вірних синів церкви вимагає цього!». Людовик роздратований, його сердить слово «вимагає», він велить посадити батька Варфоломія на три місяці у в’язницю. Батько Варфоломій зникає.

Людовик їсть, потім виражає бажання говорити з архієпископом наодинці. Придворні всією юрбою відступають на сходи. Людовик запитує Шаррона, чи розділяє він думка батька Варфоломія про Мольере. «Государ, це сатана» – відповідає Шаррон твердо. Він лестить королеві й благає його заступитися за релігію, що образив Мольер своїм «Тартюфом». «Зухвалий актор талановитий… Я спробую виправити його, він може служити до слави царювання. Але якщо він зробить ще одну зухвалість, я покараю» – говорить Людовик. Потім він дозволяє випустити батька Варфоломія з в’язниці через три дні.

Входить Мольер. Король запрошує його повечеряти, велить подати йому стілець. Мольер, бліднучи, приймає високу честь. Людовик говорить Мольеру, що в «Тартюфі» він не обережний з духовними особами. Король дозволяє грати п’єсу в Палі – Роялі за умови, що надалі творчість Мольера піде по правильному шляху. Мольер радіє. Людовик дарует йому ще одну милість – право стелити королівську постіль. Мольер схоплює зі стола два канделябри і йде поперед короля. Обоє ховаються.

Усі зникають, і на сцені залишаються тільки Шаррон і брат Вірність, обоє чорні. Вони замишляють якусь інтригу проти Мольера. У цьому їм повинна допомогти жінка, що заманить у їхній мережі потрібного їм людини. Входить Одноокий. Шаррон і брат Вірність зникають. До Одноокого підходить блазень і дає йому записку від жінки в масці. Одноокий задумливо йде. Вогні починають гаснути. Чуються голоси, що віддаляються: «Кроль спить!». Блазень лягає на картковий стіл, закутується в портьєру з гербами й засипає.

Палац зникає, і виникає квартира Мольера. День. Муаррон, дуже гарний, пишно виряджений людина років двадцяти двох, грає на клавесині. Арманда в кріслі слухає. Вони репетирують нову п’єсу. Муаррон називає Арманду маменькой, а Мольера – батьком. Вони всиновили його. Муаррон уважає себе кращим актором Парижа. Під час репетиції Муаррон спокушає Арманду, веде неї у свою спальню й замикає двері на ключ. Арманда проклинає день, коли Муаррона знайшли в клавесині.

Входить Мольер, кличе Арманду. Ключ у замку миттєво повертається. Мольер спрямовується у двері, Арманда скрикує, потім вбігає Муаррон, тримає своя перука в руці. У гніві Мольер виганяє Муаррона з будинку й із трупи. Муаррон загрожує Мольеру, говорить, що володіє його таємницею. Нагадує про Мадлене Бежар, що перебуває при смерті. Мольер вистачає зі стіни пістолет, і Муаррон зникає. Мольер просить Арманду: «Потерпи ще небагато, я незабаром звільню тебе. Я не хочу вмирати на самоті». Арманда виходить у сльозах, клянеться, що не залишить Мольера. Мольер жалує, що вигнав Муаррона. Він не бажає скандалу й збирається його повернути.

Дія третє

Кам’яний підвал, освітлений трехсвечной люстрою. За столом сидять члени Кабали Священного Писання в масках; у кріслі окремо, без маски, сидить Шаррон. Двоє в чорному – люди моторошного виду – уводять Муаррона зі зв’язаними руками й з пов’язкою на очах. Руки йому розв’язують, пов’язку знімають. Ранком цього дня Муаррон обмовив на Мольера, і тепер Шаррон змушує його повторити свій донос при свідках. Муаррон розповідає, як кілька років назад він сидів у клавесині й чув голос Лагранжа. Голос говорив, що «пан де Мольер женився не на сестрі Мадлены Бежар, а на її дочці».

Муаррону зав’язують ока, зв’язують руки й ведуть. Шаррон насуває каптур на особу й ховається в напівтемряві. Брат Вірність відкриває двері. З’являється Незнайомка в масці, що веде за руку Одноокого. Ока в нього зав’язані хусткою. Одноокий знімає пов’язку, оглядається й вихоплює шпагу вирішивши, що його заманили в пастку. Брат Сила й брат Вірність заспокоюють його. Вони говорять маркізу, що з вини Мольера над ним сміються при дворі, тому що образ Дон Жуана Мольер писав з його. Одноокий міняється в особі з люті. Йому знову зав’язують ока, і Незнайомка веде його. Шаррон повідомляє засідання Кабали Священного Писання закритим.

Неосяжний собор. Маленька сповідальня архієпископа. З’являються Арманда й Лагранж, ведуть під руки Мадлену. Та – сива, хвора. Мадлена входить у сповідальню, Арманда й Лагранж сідають на лаву, і тьма їх поглинає. Шаррон виникає в сповідальні й говорить Мадлене, що сам вирішив сповідати її. Під тиском Шаррона Мадлена зізнається: «Я жила із двома й прижила дочка Арманду й все життя терзалася, не знаючи, чия вона… Коли ж вона виросла, я привезла її в Париж і видала її за свою сестру». Шаррон відпускає їй гріхи й просить покликати Арманду. Лагранж веде Мадлену. Арманда входить у сповідальню. Шаррон виникає страшний, у рогатій митрі, хрестить Арманду зворотним диявольським хрестом. «Вона твоя мати. Тебе я прощаю. Але сьогодні ж біжи від нього, біжи» – говорить Шаррон. Арманда падає й залишається нерухливої на порозі сповідальні. Шаррон зникає.

День. Приймальня короля. Людовик – у стола. Перед ним темний і змучений Шаррон. На підлозі сидить Справедливий швець, лагодить черевик. Шаррон розповідає королеві про злочин Мольера. Людовик велить викликати пана де Мольера й привести Муаррона. Входить Муаррон. Він заляканий і має такий вид, точно він спав не роздягаючись. Людовик, якого він уперше бачить так близько, робить на нього сильне враження. Король повідомляє Муаррону, що його донос підтверджений наслідком і запитує, яке винагорода він бажає одержати. Муаррон просить місце в Королівському бургонском театрі або в Театрі дю Марэ. Король відмовляє йому, тому що він слабкий актор, і дає йому місце на королівській службі, у розшукній поліції.

Муаррон виходить. В інших дверях з’являється Лагранж, уводить Мольера й негайно ж ховається. Мольер у дивному виді: одяг безладно, особа свинцеве, руки трясуться, шпага висить криво. Він скаржиться королеві на здоров’я, що похитнулося через серцевий приступ, случившегося, коли від нього пішла дружина. Людовик повідомляє своє рішення: «Забороняю вам з’являтися при дворі, забороняю грати „тартюфа“. Тільки для того, щоб ваша трупа не вмерла з голоду, дозволяю грати в Палі – Роялі ваші смішні комедії, але нічого більше… Позбавляю вас заступництва короля». Произнеся ці слова, Людовик віддаляється.

Шаррон входить і довго дивиться на Мольера. В архієпископа задоволено мерехтять ока. Мольер у гніві вихоплює шпагу. Через двері виходить Одноокий із тростиною й затіває сварку з Мольером, називаючи його брехуном. У цю мить входить Лагранж. Мольер у гніві викликає Одноокого на дуель. Шаррон і Лагранж намагаються їх зупинити. Одноокий кидається на Мольера. Мольер, відмахуючись шпагою, ховається за стіл. Одноокий підхоплюється на стіл. Мольер кидає шпагу, опускається на підлогу, говорить, що він хворий і нічого не розуміє. Одноокий заявляє, що вб’є Мольера після першого спектаклю. Блазень раптом зривається з місця й зникає. Лагранж піднімає Мольера з підлоги й захоплює геть.

Шаррон з палаючими очами запитує Одноокого, чому той не заколов Мольера. Вони лаються. Шаррон раптом плює в Одноокого. Одноокий до того оторопів, що плюнув у Шаррона. Двері відкриваються, влітає схвильований блазень, за ним входить Людовик. Ссорящиеся до того захоплені, що не відразу перестають плювати. Четверо довго й тупо дивляться один на одного. «Вибачите, що перешкодив,» – говорить Людовик і ховається, закривши за собою двері.

Дія четверте

Квартира Мольера. Вечір. Безладдя. Розкидано рукописи. Мольер у перуці й халаті сидить у величезному кріслі. Бутон в іншому. На столі дві шпаги й пістолет. На іншому столі вечеря й вино, до якого Бутон час від часу прикладається. Лагранж у темному плащі ходить взад і вперед. Він дорікає себе в тім, що Муаррон довідався таємницю. Мольер його заспокоює. Чутний скрип сходів. Входить Муаррон. Він у якійсь брудній куртці, потертий, неголений і напівп’яний, у руці ліхтар. Довідавшись Муаррона, Лагранж схоплює зі стола пістолет. Мольер б’є Лагранжа по руці. Лагранж стріляє й попадає в стелю, потім кидається на Муаррона, валить його на підлогу й починає душити. Мольер і Бутон відтягають Лагранжа від Муаррона. Лагранж грозить його вбити. Муаррон стає перед Мольером на коліна й говорить, що не пізніше напівночі повіситься в нього під вікнами, а на Арманду навіть і не гляне. Мольер говорить, що Арманда пішла, а Муаррона він прощає й повертає у свій будинок. Муаррон плаче. Лагранж обвинувачує Мольера в зайвій м’якості. Мольер повідомляє Муаррону, що на нього «спустили одноокого собаку – мушкетера», і король позбавив свого заступництва. Муаррон знає, що «мэтра визнали безбожником за «Тартюфа» і береться його захищати. Лагранж і Муаррон беруть зброя, ліхтар і йдуть вартувати. Пауза. Мольер голосно називає короля Франції тираном. Бутон заспокоює його, намагається змусити замовчати, боїться, що його разом з хазяїном повісять за ці слова на площі. Мольер велить йому укладати речі, маючи намір після останнього спектаклю втекти в Англію. Двері відкриваються, і в ній з’являється голова баби Ренэ. Вона говорить, що прийшла черниця, щоб взяти в прання театральні костюми. Мольер велить, щоб вона прийшла завтра в Палі – Рояль до кінця спектаклю. Ренэ ховається. Мольер раптом забирається з головою під ковдру. Бутон починає прославляти короля так голосно, що це чує навіть Муаррон на вулиці. Убиральня акторів у Палі – Роялі. Усе також горить лампада в розп’яття й зелений ліхтар. За завісою чутні гул і свистки. У кріслі сидить Мольер у халаті й ковпаку, у гримі з карикатурним носом. Мольер у дивному стані, начебто п’яний. Біля нього Лагранж і дю Круази в чорних костюмах лікарів, але без гриму. Муаррон коштує нерухомо на відстані. Вбігає Бутон з повідомленням, що воротар, поранений мушкетерами, умер. Лагранж повідомляє, що «театр повний безквитковими мушкетерами й невідомими особистостями». Бутон благає Мольера не догравати спектакль, а бігти. Потім повідомляє, що в театрі Одноокий. За завісами свист і гуркіт. Мольер злякано кидається до Муаррону й ховається в нього в плащі. Муаррон мовчить, обійнявши Мольера. Двері відкриваються, і вбігає Риваль. Вона в оригінальному костюмі, на голові капелюх лікаря, окуляри колісьми. Риваль довго дивиться на Мольера й говорить, що треба грати. Мольер вилазить з – під плаща й вибачається перед усіма. Риваль говорить: «Зараз же після вашої останньої фрази ми спустимо вас у люк, сховаємо в мене у вбиральні до ранку, а на світанку ви покинете Париж». Мольер згодний. Дю Круази, Лагранж, Муаррон і Риваль ховаються. Мольер знімає халат. На сцені величезне ліжко. У будці з’являється суфлер. Мольер, різко змінившись, з незвичайною легкістю злітає на ліжко, укладається, накривається ковдрою. Бутон піднімає головна завіса. Актори грають сцену з п’єси «Уявний хворого». Під час спектаклю з ложі раптово показується Одноокий, сідає на борт її й застигає в позі очікування. Раптово Мольер кличе Мадлену й падає. Музика змовкає. У вбиральні Мольера виникає страшна черниця, швидко збирає всі костюми Мольера й зникає з ними. На сцені сум’яття. Лагранж схвильовано говорить публіці, що спектакль не може бути кінчений. Публіка вимагає гроші назад. Муаррон дістає шпагу й називає Одноокого брудним звіром. Одноокий, вийнявши шпагу, піднімається на сцену і йде плавною котячою ходою на зустріч Муаррону. Порівнявши з Мольером, дивиться на нього, устромляє шпагу в підлогу, повертається й іде зі сцени. Суфлер у будці плаче. Актори кидаються до Мольеру, оточують його юрбою, і він зникає. Бутон опускає занавеси кидається слідом за групою, що несе Мольера. Завіса здувається, цікаві намагаються лізти на сцену. Дю Круази гасить люстру. Гул у залі стихає. Сцена поринає в тьму. Потім випливає ліхтар – іде темний Лагранж. Він проходить у свою вбиральню, розвертає книгу й пише: «Сімнадцятого лютого… О десятій годині вечора пан де Мольер, виконуючи роль Аргана, упав на сцені й відразу був викрадений без покаяння невблаганною смертю… Причиною цього з’явилася немилі
сть короля й чорна Кабала». Пише й вгасає в тьмі