Нам усім необхідна воля до життя – твору по російській мові
(По розповіді О. Довженко «Воля до життя»)
Роки Великої Вітчизняної війни – це страшний, грізний і в той же час славний період нашої історії. У цей час весь народ став на захист своєї землі. Олександр Довженко бачив гіркоту поразок і відступів початку війни. У листі до своєї дружини від 4 червня 1942 року він пише: «Я буду писати про страждання, і героїзмі, і трагедії свого народу». А вже 13 листопада 1942 року в газеті«Вісті» був опублікований його розповідь «Воля до життя», що і дала відповідь на питання: завдяки чому вистояв і не вигин народ?
Ця розповідь – величний гімн солдатові, що не дав ворогові знищити себе, переміг смерть своєю волею до життя. Головний герой – Іван Карналюк – звичайний солдат, що був поранений під час бою. Незважаючи на нестерпний біль і страшну кровотечу, вона вибирається з небезпечної ділянки. Опам’ятавшись після втрати свідомості, він не дає собі заснути словами «непритомнію». І, щоб цього не трапилося, закрив рану, щільно притулившись до дерева, і широко розплющив ока. Все поводження Івана після поранення – приклад величезної напруги всіх фізичних і щиросердечних сил з єдиною метою: вижити. Після ампутації руки лікування не дало результати й газову гангрену «поповзла» далі. Лікарі зрозуміли, що надії немає. Але не здався солдат! Заради улюбленої, заради золотого свого Поділля, заради самого життя він змагався зі смертю. Він не тільки зумів підняти своє вмираюче тіло, але й захопив всіх тих, що зібралися своєю волею до життя. Хірург був уражений такою мужністю, «ніколи ще не хотілося йому так палко врятувати життя людині, як у даний момент». Вони зробили ще одну спробу й перемогли!
«Ви виграли генеральну битву майже без усяких засобів до перемоги», – констатував лікар. Особисто мене цей добуток многому навчило. Часто я здаюся під тиском обставин і припиняю боротьбу. Труднощі здаються непереборними. Але прочитавши розповідь Довженко, я по – новому подивився на себе, свої вчинки. Я зрозуміла, що дійсно необхідно мати волю до життя, і не тільки на війні
