Аналіз вірша Єсеніна «Пороша» – Єсенін С. А
Багато поетів і прозаїки описували зиму, чудові пейзажі надихали їх на створення шедеврів. Однак Сергій Єсенін, один з тих, чиї рядки запам’ятовуються й викликають самі яскраві почуття. От і у вірші “Пороша” поет описує зимову дорогу
Як приємно надягти теплу шубу, валянки, шапку, закутати руки в теплі рукавиці й відправитися в дорогу по лісі, полям і лугам. Сісти в сани, запряжені трійкою коней з бубенцами й проїхати по укоченій дорозі під пісні ямщика. Як прекрасні простори рідної землі взимку, як все торжественно й красиво.
От і ліричний герой Єсеніна милується взимку в лісі. Він називає зиму невидимкой, що постаралася й причепурила все в лісі – пов’язала на сосну косинку, отчого та стала схожа на бабусю, перетворила дорогу в білу стрічку, що дзенькає під копитами. Узимку в лісі все перетворилося в казку, точніше в казковий сон. Заручник цього сну весь ліс. І валить сніг, він застеляє всі білою шаллю, огортає всю землю. Як радісно й весело на душі в таку пору
Доповнюють картинку й незвичайні звуки – спочатку, здається начебто тихо, – це перше, що пише нам поет про ліс. Однак прислухавшись, автор зауважує, що ліс шумить від звуків. Там удалині чутний дзенькіт копит і бубенцов, десь довбає дятел і на верхівці сосни розшумілися ворони
Всі ми їздимо по дорогах, однак не всі так зауважують навколишні нас речі. Ліричного героя Єсеніна не стомлює самітність у шляху, він не поринає в себе й роздуму. Поет відкритий природі, напевно, тому й вона показує йому в дорозі свої найкрасивіші пейзажі
Ми звикли любити літо, за тепло і яскраве сонце. Однак автор пропонує нам полюбити й зиму. І те, як він описує зимовий пейзаж, викликає непереборне бажання закохатися в неї самому. Від його рядків начебто з’являється перед очами й тихий ліс, дерева білі від снігу, так і хочеться прокотитися на санях або пограти в сніжки, зліпити сніжну бабу
Сергій Єсенін зберіг те єднання із природою, що властиво людині тільки в дитинстві, від того його рядка так милі, прості, а порівняння так точні
