Максим Беркут – ідеал вільної людини (за повістю І. Франка «Захар Беркут»)

Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, палкого патріота, без­межно відданого народові.

Із Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що забив ведмедя, Максим із властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому була б нестрашна. Як і батько. Мак­сим бачив незламну силу в єдності людей.

Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бун­дючного боярина. Він розумний, розсудливий, із почуттям власної гідності. Ве­ликий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення тухольців із монголами. Героїчно бився Максим із ворогами і волів перемогти або загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Моло­дий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — сказав Максим. Для нього неволя гірша від смерті. Він мучився в кайданах біля рідної догораючої хати, душився димом, «ланцюги тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки… ви­сисають усю силу з його тіла, всі думки з його мізку». Тугар Вовк радить напівжи­вому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді йому буде даровано жит­тя. Палкий патріот своєї землі говорить, шо краще вмерти, ніж врятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі від особистого життя. Не про свою долю, а про долю свого краю і народу піклувався Максим.

Повернення юнака було великою радістю для всієї громади. Його зустріли як безстрашного воїна-переможия, хороброго захисника, патріота, який понад усе ставив єдність і процвітання народу. В образі Максима Беркута І. Франко втілив свій ідеал справді вільної людини.