Своєрідність сатири XX століття – інші роботи із закордонної літератури

Сатира завжди була важливою складовою частиною літератури, але в XX сторіччі вона починає відігравати особливу роль. Соціальні потрясіння, світові війни, екологічні негаразди – все це примушує письменників уважно прислухатися до дійсності, відкривати в ній трагічне й комічне

Відомий сатирик XX століття Карел Чапек найбільше точно визначило завдання цього напрямку в сучасності: «Сатира – гірше, що людина може сказати людям, але це не означає, що письменник висуває обвинувачення їм, а він тільки робить висновки з актуальної дійсності й мислення».

Сатирики XX століття значно розширили жанрову палітру своїх добутків. Новели, розповідь, повісті, романи, поеми, памфлети – от не повний перелік сатиричних жанрів нашого часу. Не менш різноманітні й прийоми, які використовують письменники для сатиричного зображення негативних явищ

У центрі уваги сатириків – людин, її духовний мир, що руйнується соціальними умовами. Тему бездуховності піднімали у своїх добутках А. П. Чехов, А. Аверченко, але вершиною сатиричного зображення цього явища стали розповіді Михайла Зощенка. У своїх розповідях він зображує буденність, що впливає на духовний мир людини. Події в добутках Зощенка відбуваються поруч із нами, герої нам добре відомі, іноді складається враження, що читач міг бути або був учасником цих подій. Тим гостріше сприймає читач обмеженість духовного миру персонажів сатирика. Зощенко показує, що хамство, інтелектуальна обмеженість – явища небезпечні для суспільства, вони мають агресивний характер і йдуть у настання проти духовних цінностей людини

Новий жанр створює Чапек в «Війні із саламандрами» – це роман – памфлет. Вражає широке охоплення дійсності в добутку: це земна куля, що поставлена перед читачем як настільний глобус, що крутить навколо своєї осі й відображається в кривому дзеркалі сміху. У рішенні цього складного завдання письменникові допомогли багаторічний досвід роботи в газеті, енциклопедична ерудиція, знання життя багатьох країн. Хаос подій підлеглий єдиній ідеї, і у всіх явищах Чапек виявляє об’єктивні закономірності історії, висвітлюючи як фотооб’єктивом один за один життєвий епізод, письменник наводити на думку, що лихоманка діяльності буржуазного миру – це танець на діючому вулкані. У першій книзі саламандри – сенсаційна новина, що дає можливість письменникові зробити яскраву пародію на пригодницький роман, голлівудські кіносценарії, буржуазну печатку, роботи псевдовчених. У першій книзі переважає інтонація іронії й гумору, але вже відчувається славнозвісний чапекинский сарказм: саламандра, що розмовляє, втілює обмеженість мислення обивателя. У другій книзі роману, що у сатиричній формі відтворить історію розвитку сучасного Чапеку суспільства, саламандри стають жертвами колоніального пограбування. Письменник сатирично зображує економіку й політику, юридичні установи, мораль, релігію, науку, літературу, мистецтво, школу. У третій книзі в центрі уваги автора міжнародна обстановка початку 30 – х років, а саламандри стають символом фашизму. У зображенні подій письменник піднімається до трагічного гротеску

Сатира XX століття виступило проти насильства над людиною, на захист вічних людських цінностей – добра, справедливості, вона має соціальний напрямок, але завжди захищає особистість