Аналіз вірша Володимира Маяковського «Про дряни» – Маяковський У. В

Особисто я сприймаю творчість Маяковського неоднозначно, але його сатиричні вірші просто обожнюю й читаю із щирою насолодою. Його гумор, іронія, сатира такого хльосткого й важкі, немов ляпасу, які він заслужено «відважує» різного роду негідникам

Повною мірою це ставиться до утвору Володимира Володимировича «Про дряни», де він жорстко й навіть нещадно висміює обивателів, міщан і просто «ту або іншу мерзоту». Спритно використовуючи у своєму добутку досить своєрідну лексику, він не боїться зіпсувати враження про себе, як про поета й чудового автора. У цьому вірші він називає речі своїм іменами: якщо людина – мерзота з товстим задом і неприємним мурлом – Маяковський прямо так і пише. Та й назва добутку змушує задуматися

Поет сміло критикує тих «революціонерів», які використовують новий лад винятково для власної наживи й збагачення, він не боїться й сміло говорить про тих «вискочок», для яких серп і молот стали модною символікою

При цьому автор говорить про цих людей нового соціалістичного ладу з гіркою іронією, адже чекали – те від прогресивного людства зовсім не цього. А виявилося, що бытовуха змогла затятих революціонерів перетворити в толстозадых, зажравшихся власників, головне для яких – сите й привільне життя. Вони користуються благами й привілеями, забувши про тих, у рядах яких ще п’ятирічку назад боролися

Кульмінацією вірша, безумовно, став вышедший із себе, що викрикує з портрета обвинувальні слова Карл Маркс. Такий оригінальний і несподіваний спосіб струснути міщан вибрав поет – сатирик. Забавно й хльостко, усього у двох рядках зачинатель комуністичного руху ставить на місце зажравшихся керівників різних рівнів

Не порушуючи звичний для себе стиль написання, Маяковський лише звертає пильну увагу на тих словах, які для нього найважливіші, виділяючи їх в окремі рядки. Наприклад:

И вилізло