Єдність людини й природи в поемі Лермонтова «Мцыри» – Лермонтов Михайло

Романтичний добуток М. Лермонтова – поема «Мцыри» – як і всякий добуток цього напрямку, немаловажне місце віддає пейзажу. Яскрава, екзотична природа, вільному й неприборканому, відповідному внутрішньому миру головного героя, з однієї сторони. І далекий героєві мир людей, що забирає В нього волю, що прирікає на загибель, з іншої сторони. Це цілком відповідає поглядам автора на співвідношення двох мирів – миру природи й миру людини. Але погляд М. Лермонтова на співвідношення людини й природи відрізняється від традиційного, він більше суперечливий і глибокий

Два особливих мири, що існують одночасно й у гармонії, і в протиборстві, – людина й природа. Це одна із центральних тем поеми «Мцыри».

Небагато років тому

Там, де сливаяся, глумят,

Обійнявшись, начебто дві сестри,

Струменя Арагвы й Кури,

Був монастир…

Ці слова дихають миром і спокоєм. І бурхливі ріки обіймаються, «начебто дві сестри». У монастир привозять хлопчика, що

…був, здавалося, років шести;

Як сарна тор, полохливий і дикий

И слабкий і гнучкий, як очерет.

Але в ньому болісна недуга

Розвив тоді могутній дух