Про дряни (сатиричні вірші Маяковського радянського періоду) – Маяковський Володимир

«Життя прекрасне й дивна!» – такий лейтмотив післяжовтневої творчості Маяковського. Але помічаючи в житті країни паростки новий і прекрасного, поет не утомлюється нагадувати про те, що «дрянь поки що мало зріділа», що ще «дуже багато різних мерзотників ходить по нашій землі й навколо». Тому таке велике значення поет надавав сатирі. На думку Володимира Маяковського, сатира повинна носити войовничий, наступальний характер

У перші роки революції Маяковський працює в РОСТУ, бичуючи й висміюючи ворогів радянської влади. І після громадянської війни в поета не скоротилося число об’єктів сатиричного зображення

«И от через плече РСФСР, – скаже Маяковський, – виглянув мурло міщанина». І попереджає: «Страшнее Врангеля обивательський побут». Риси «завшивевших у міщанстві» перетерпіли не занадто багато змін після революції, хоча тепер обиватель називає свою дружину «товариш Надя». Суть одна: і до революції, і після її міщани були й залишаються ворогом усякого прогресі, усякої нового життя. Із гнівом таврує поет – сатирик шкурні, обивательські інтереси:

Дружина,

Так квартира,

Так рахунок поточний –

От це –

Батьківщина,

Райські кущі

Особливо дісталося від Маяковського бюрократам – людям, що дорвалися до влади, але не має культури керування я прагнучих поховати кожну живу справу в купі паперів, у порожніх сперечаннях. Відомим на всю країну став вірш «Прозаседавшиеся», у якому Маяковський зобразив, до чого може довести людину зовнішня форма влади. А от що сказав поет у вірші «Мерзота» про хабарництво:

Щоб вибитися нам

Крізь продажну смрадь –

Із брудного побуту

И вошивого –

Давайте

Не хабара брати,

А хабарника

Брати за шиворот!

Як ємко, точно, чітко затаврував Маяковський у вірші «Душу суспільства» пияцтво:

И злочину всіх систем,

И хрипнув хулігана,

И плями побуту

Сьогодні

Виміряєш

Не тільки тим –

Скільки

Пива

И горілки напито.

Здається, немає такого негативного явища, що не лопало б під збільшувальне скло поета – сатирика. Перед нашим поглядом «ціла стрічка типів тягнеться»: хуліган, пліткар, ханжа, розпусник, ледар, окозамилювач, бракороб, боягуз, «радянський вельможа», головотяп і т. д.

Мені здається, Маяковський – один із самих талановитих сатириків XX століття, Воно створив класичні зразки сатири, що заперечує, викривної, але й що творить. Хто знає, чи буде ще один такий же художник слова, як Маяковський? Але мені доподлинно відомо, що його сатиричні образи ще довго будуть викривати все те, що ненавидів « горлан – ватажок».