Тема втрачених ілюзій у п’єсі Островського «Безприданниця» – Островський Олександр

«Безприданниця» – драма буржуазної епохи, і ця обставина вирішальним образом впливає на її проблематику й жанр. Тут уже немає абсолютного протистояння героїні й середовища. Людська талановитість Лариси, її стихійне прагнення до моральної чистоти, правдивість – усе, що йде від її багато обдарованої натури, високо піднімає героїнь над навколишніми. Але сама життєва драма Лариси – результат того, що її чисті, наївні подання про життя помилкові, нереальні

Спочатку здається, що Паратова Лариса полюбила не беззвітно, за її словами: «Сергій Сергеич це… ідеал чоловіків», але це не так. Тим часом мотив торгівлі, що проходить через всю п’єсу й концентрується в головній сюжетній події – суперечці, торзі за Ларису, охоплює всіх героїв – чоловіків, серед яких Лариса повинна зробити свій життєвий вибір. Повністю занурений у свої торговельні розрахунки Кнурів, зовсім по – купечески торгується він з Вожеватовым навіть у питаннях, що стосується особистої життя. Поняття вигоди й матеріального розрахунку керує навіть матір’ю Лариси – Харитою Ігнатіївною Огудаловой. І Паратов тут не тільки не виключення, але, як з’ясовується, – самий жорстокий і безчесний учасник торгу. Відповідаючи на захоплені розповіді своєї нареченої про сміливість Паратова, що безтрепетно стреляли в монету, що тримала Лариса, Карандышев коротко зауважує: «Серця ні, того він так і смів». І в цьому випадку він правий, цей персонаж, що у цілому, звичайно, не може вважатися виразником авторських оцінок. Взагалі в цій п’єсі немає такого героя, зате чи не кожний з діючих осіб у той або інший момент вірно оцінює й ситуацію, і людей, у ній що беруть участь. Бути може, «Безприданниця» і виділяється якоюсь новою художньою якістю серед п’єс Островського саме тому, що буквально всі діючі особи в ній обкреслені тільки зі звичайної для Островського визначеністю моральної оцінки. Бездоганно знайдена рівновага між цією авторською оцінкою з одного боку, і об’ємністю характерів, індивідуальною складністю персонажів – з інший, надзвичайно для Островського. Складність героїв – будь те суперечливість їхнього внутрішнього миру, як у Лариси, або невідповідність внутрішньої сутності героя й зовнішнього малюнка його поводжень, як у Паратова, – от що вимагає вибраного Островським жанрового рішення – форми психологічної драми

Репутація Паратова – великий пан, широка натура, відчайдушнийий хоробрий. І всі ці фарби й жести Островський йому залишає, але, з іншого боку, він тонко і як би між іншим збирає штрих і репліки, що готовлять з’ясування щирої особи цього героя. У першій же сцені його появи глядач чує визнання: «Що таке жалість, цього я не знаю. У мене, Мокій Парменыч, нічого заповітного немає; знайду вигоду, так усе продам, що завгодно». І слідом за цим ми довідаємося, що продає Паратов не тільки «Ластівку» Вожеватову, але й себе самого (нареченій із золотими копальнями). В остаточному підсумку тонко компрометує Паратова й сцена в будинку Карандышева, тому що обробка його квартири й спроба влаштувати розкішний обід – це адже карикатури на стиль і спосіб життя Паратова. І вся різниця виявляється в сумах, які кожний з героїв може заплатити

Таким чином, засобом психологічних характеристик в автора виявляються не самовизнання героїв, не міркування про почуття й властивості, але переважно їхньої дії й побутовий, а не аналітичний діалог. Жоден з героїв не змінюється в процесі дії. А лише поступово розкривається перед глядачем. Навіть про Ларису можна сказати те ж: вона прозріває, довідається правду про навколишніх її людей, вирішує стати «дуже дорогою річчю». І тільки смерть звільняє неї від усього, чим наділив життєвий досвід. У цей момент вона як би вертається до природної краси своєї натури

Потужний фінал драми – смерть героїні серед святкового шуму, під циганський спів – вражає своєю художньою зухвалістю. Щиросердечний стан Лариси показано Островським з бездоганною психологічною точністю. Вона зм’якшена й заспокоєна, вона всіх прощає, тому що щасливо: нарешті – те викликала спалах людського почуття – безрозсудний, самогубний, неощадливий учинок Карандышева, що звільнив її від страшного життя утриманки