Народне щастя в поемі Некрасова «Кому на Русі жити добре» – Некрасов Микола

 
 

Героєм поеми «Кому на Русі жити добре» Н. А. Некрасов обрав не однієї людини, а весь росіянин народ, все численне «мужицьке царство», «сермяжную Русь». Поеми з таким широким охопленням зображення всіх соціальних шарів Росії до цього ще не було в Росіянці літературі

Некрасов почав її в 1863 році, незабаром після «звільнення» селян. Поет дуже добре розумів, що, по суті, ніякого звільнення не було, що селянство як і раніше залишилося під поміщицьким ярмом і що, крім того, «… на місце мереж кріпаків люди придумали багато інших».

Однак Некрасов жодного разу не зробив поневолений народ предметом образливої жалості; зрозумів, що його завдання як художника не в тім, щоб уболівати й журитися, а в тім, щоб самому прилучитися до народу, зробити своя творчість його справжнім голосом, його лементом і стогоном, втіленням народних думок і почуттів. Поет хотів зробити «мужицькі очі» своїми й навчитися дивитися ними на кожне явище тодішньої дійсності

З першого погляду, народне життя, зображене в поемі, представляється дуже сумної. Уже самі назви сіл – «Заплатово, Дырявино, Разутово, Знобишино, Горелово, Неелово, Неурожайка тож» – говорять про безрадісне існування їхніх жителів. І хоча одна із глав зображує сільських щасливців і навіть зветься «Щасливі», насправді розкриває драматизм положення героїв: перед нами замучені нуждою, хворі, голодні люди

Таким чином, прочитавши першого розділу «Кому на Русі жити добре», починаєш думати, що на питання заголовка некрасовского добутку можна дати єдина відповідь: кожній людині живеться несолодко, особливо ж – «звільненим» селянам, про щастя яких сказано:

Агов, счастие мужицьке!

Діряве з латками,

Горбате з мозолями,

Провалюй додому!

Однак що ж мають на увазі мандрівники під щастям? «Спокій, багатство, честь»?

З появою Якима Нагого, натхненного захисника честі трудового народу, ставиться під сумнів критерій багатства: під час пожежі цей герой рятує «картиночки», забувши про «карбованці», зібраних протягом всього великотрудного життя. Яким же доводить, що честь дворянська не має нічого загального із трудовою селянською честю

Інший персонаж поеми – Єрмил Гирин всім своїм життям спростовує первісні подання мандрівників про суть людського щастя. Здавалося б, Гирин, сільський праведник, має всі, «що потрібно для щастя»: «і спокій, і гроші, і пошана». Але в критичну мінуту життя він цим «щастям» жертвує заради правди народної

Мимоволі виникає питання: виходить, щастя полягає в чомусь іншому?

У міру пошуків щасливих у народному світі, перед мандрівниками є новий герой – Савелій, «богатир святорусский», людина величезних щиросердечних і фізичних сил, могутній представник тих шарів селянства, які вже не бажали терпіти гноблення. Миритися з поміщицькою сваволею. Він здатний у критичній ситуації вимовити рішуче «наддай!», під яким селяни закопують живцем ненависний німця – керуючого

Савелій виправдує свій бунт селянською філософією: « НеДотерпіти – прірву, перетерпать – пропасти». Однак він не один такий богатир на Русі:

Ти думаєш, Матренушка,

Мужик – не богатир?

… Ланцюгами руки кручені,

Залізом ноги ковані,

Спина… лісу дрімучі,

Пройшли по ній – сломалися…

… Не гнеться, так не ломиться,

Не ломиться, не валиться…

Вечеря не богатир?

Прочитавши главу «П’яна ніч», ми довідаємося російського мужика у веселощі, і, хоча пияцтво – незаперечний порок, ми мимоволі пишаємося п’яною душею російської людини:

Пішла по жилах чарочка,

И розсміялася добра

Селянська душа!

Правда, було б більш втішно, якби «сміялася добра селянська душа» без «горілочки»! Однак без цього важко було витримати тяготи селянського існування. І тому скоріше не осуд, а заклик до розуміння звучить у цій частині поеми

Особливо варто сказати про проблему жіночого щастя у творі Некрасова

Поет не тільки побачив тяжку частку трудової російської жінки, але й восславил «тип величної слов’янки», уболівав про її долю, пишався її красою, величезною моральною силою. І все – таки, народного поета насамперед залучає драматизм жіночої долі. Тому звертання до жіночої краси служить у Некрасова тому ж викриттю похмурої соціальної дійсності, розкриттю теми селянського гноблення

Поет, як і його герої – мандрівники, перебуває під владою болісного враження від сумної повісті життя своєї героїні. Він бачить у ній безвинно страждаючого й глибоко ображеної людини. Однак, незважаючи на страждання, у Матрены Тимофіївни залишається «у рабстві врятоване серце вільне». Вона не терпить приниження безмовно, на будь – яку несправедливість відповідає негайною дією, шукає й знаходить вихід з найтрагічніших ситуацій, з гордістю заявляючи про себе: «Я потуплену голову, серце гнівне ношу». І в цьому полягає справжнє щастя героїні, адже їй удалося зберегти «совість спокійну, правду живучу».

Показаний у поемі й масовий, збірний образ народу. Так, у главі «Бенкет – на увесь світ» люди справляють «поминки по кріпленнях». У свято утягуються всі, звучать народні пісні звільнення. Далеко не однозначні, суперечливі й строкаті ці пісні на духовному бенкеті народному. Тут поема нагадує селянську сходку, мирський діалог. Однак ця єдність, свідомість своєї общинної сили в російських селян не може залишити читача байдужим

У цей хор народних голосів органічно вплітаються пісні Гриши Добросклонова, якому Некрасов надає багато рис Добролюбова. Майбутнє Гриши трагично:

Йому доля готовила

Шлях славний, ім’я голосне

Народного заступника,

Сухоту й Сибір

Однак саме цей герой у Некрасова – власник найвищого щастя. Тут – Те й полягає справжня відповідь на поставлений Некрасовим питання: істинно щасливі ті самовіддані борці за народне благо, які, подібно Грише, бачать у служінні народу ціль свого життя. Щастя Добросклонова ще й у тім, що він визначив свій життєвий шлях:

Григорій твердо знав уже,

Кому віддасть все життя свою

Однак складно погодитися з тим, що Гриша Добросклонов єдино щасливий у поемі. Хіба нещасний Савелій, Яким Нагой, Єрмил Гирин, Матрена Тимофіївна? На мій погляд, людина відчуває себе щасливим уже тоді, коли живе чесно, надходить справедливо й душу в нього спокійна цією справедливістю й чесністю, коли «серце вільне».

Наприклад, якщо оцінювати життєвий шлях Матрены Тимофіївни з погляду лих і негод, тоді як же може бути щасливий Григорій Добросклонов, якому була уготована каторга? І Савелій, напевно, не погодився б прожити своє життя по – іншому, з іншими переконаннями. Виходить, він задоволений прожитим життям, щасливий?

Із цим твердженням можна сперечатися, заперечивши, що сама Матрена не вважає себе щасливої, що мандрівники не знайшли того, «кому на Русі жити добре». Але адже й критерії щастя можуть бути різні, і розуміння цього слова в кожного може бути своє… А от людини, якому жити добре, наші мандрівники дійсно не знайшли!

Я думаю, можна бути щасливим душею, але не жити добре – все залежить від того, яку «формулу щастя» застосовувати до оцінки дійсності

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы