Сенс бунту Маріо (за новелою Т. Манна «Маріо і чарівник»)

Події, описані в новелі Т. Манна «Маріо і чарівник», відбуваються в 30-ті роки двадцятого століття в італійському курортному містечку Торре ді Венере. Як відо­мо, атмосфера курорту має забезпечувати відпочиваючих комфортом і розвагами. Але в Торре гості містечка зіткнулися з відвертою ворожістю — «злість, роздрату­вання, напруження з самого початку висіли в повітрі», «тутешнім стосункам бра­кувало щирості й невимушеності», тут «загрозливо зосередився весь лиховісний дух тамтешніх настроїв». Ці зауваження автора створюють тривожний настрій, го­тують читача до того, що розв’,язка твору буде трагічною.

Задуха в природі поєднується із задушливою атмосферою в Італії, де політика в ті часи тісно пов’язана з ідеєю нації. Зверхність, грубість влади у ставленні до людей передалася і пересічним громадянам.

Кавальєро Чіполло — «мандрівний віртуоз, майстер розважати публіку», гіп­нотизер, перетворював свої вистави на зле знущання з людей, над їхніми найпо – таємнішими, найінтимнішими почуттями, роблячи з них посміховисько, слухня­них ляльок. Практично ніхто в залі не міг опиратися злій волі чарівника. Мадам Анджольєрі, симпатична порядна жінка середніх літ, господиня пансіонату, вірна дружина, не вагаючись пішла за кривобоким чарівником, тільки-но він наказав їй. Інші глядачі виходили на сцену й танцювали без музики, підкоряючись ляс­коту батога в руках Чіполло. А цей злий демон викликав нові жертви і розповідав кожному подробиці його життя. Глядачі дивувалися, захоплено плескали в доло­ні, а кривобокий, страшний, напівп’яний маестро знаходив дошкульні слова, щоб принизити гідність людини.

Та ось у залі він побачив Маріо — «… кремезного юнака років двадцяти, ко­ротко підстриженого, з низьким лобом і важкими повіками над туманно-сірими, з зеленим і жовтим полиском очима». «Зовнішність його не здавалася простаць­кою, насамперед, завдяки вузеньким гарним рукам, аристократичним навіть для жителя півдня…»

Маріо за наказом чарівника слухняно пішов на сцену. Чіполло розповів здиво­ваному хлопцеві про його попередню роботу і зауважив, що зараз юнак журиться через кохання. Із зали почувся глузливий регіт іншого хлопця, Джованотто, що добре знав ім’я Сільвестри, яку таємно і безнадійно кохав Маріо.

Чіполло, цей злий чарівник, під гіпнозом змусив Маріо повірити в те, що на сцені знаходиться кохана дівчина, і наказав юнакові поцілувати себе. Цей облуд­ник чепурився, кокетливо поводив кривими плечима, манірно закочував очі, а Маріо бачив перед собою чарівну Сільвестру і задихався від кохання, щастя і при­страсті.

У залі запала мертва тиша, яку порушив регіт суперника Маріо.

Раптом поцілований горбань ляснув нагайкою, звук якої розбудив Маріо. Він кинувся зі сцени, на ходу витяг пістолет і вистрілив у Чіполло.

Маріо не витримав наруги над своїми почуттями, єдиний серед глядачів і учас­ників збунтувався і покарав гидкого демона.

Томас Манн у невеликому творі показав усю складність людських стосунків. Не можна знущатися з людей, плювати їм удушу і принижувати особистість, адже може статися так, що знайдеться хтось, хто не захоче терпіти наруги над своїми почуттями.