Зображення купецтва в повісті Максима Горького “Фома Гордєєв” – Горький Максим

“Людина – це чудово! Це… звучить гордо!” Слова, сказані Горьким на зорі 20 століття, визначали творчу лінію письменника. Гіркий любив людей, і його уява, пронизана прекрасною мрією про велике призначення людини, народжувало изумительнейшие образи героїв різних добутків. Але з жагучим і гарячим протестом Горький виступав проти всіх “свинцевих мерзенностей життя” і проти всього, що принижувало людини

У повісті “Фома Гордєєв”, написаної в самому кінці 90 – х років, Горький хотів дати широку картину сучасності. На тлі її “повинен скажено битися енергійна, здорова людина, що ится справи під силу, що ится простору своєї енергії”. Вся повість перейнята вірою в людину, у силу його розуму, душі й серця

Горький заклав в основу повести сміливу думку: зовні кипуча, енергійна підприємницька діяльність російського купецтва на ділі – “золота клітка” для душі, що шукає розумного додатка своїм силам

Фома Гордєєв іде шляхом, яким ішли його батьки й діди, по якому йдуть “мозкова людина” купецтва Яків Маякин і захисник власницьких підвалин Ананій Щурів. Духовно здоровий і чесний Фома не може підкоритися вовчим законам життя, сформованим Маякиным: “Або сам гризи – або лежи в бруді. Коли верх візьмеш, тоді й гарний”.

На початку повести Фома – повноправний представник купецького класу, а наприкінці він свідомо розриває з ним. У міру пробудження критичної думки Фома Гордєєв вступає в гострий конфлікт зі своїм станом. Після болісних міркувань і метань герой піднімається до сміливого й прямого викриття буржуазії. Гіркий малює неабияку, яскраву особистість, здатну багато чого відкрити для себе у всіх областях буття. Але особистість ця приречена. Фома Гордєєв не може піднятися вище індивідуального протесту

Яскраво показані фігури купців – Якова Маякина й Ананія Щурова. Маякин втілює в собі думка й дія класу, вона свідомий ідеолог буржуазії, творець своєрідної “філософії” класу. Він пишається родом купців: “Ми, купці, торговельні люди, століттями Росію на своїх плечах несли й тепер несемо”. Образ купця Ананія Щурова представляє інший різновид російського купецтва. По своїх переконаннях вони, на перший погляд, начебто б відрізняються друг від друга. Щурів не любить Маякина, називає його “фармазоном” і безбожником. Але насправді він формує ту ж торгашеську мораль, тільки на свій лад: “Гроші – це сила людська, це – розум людської. Тисячі людей у гроші твої життя вклали, а ти над тим народом хазяїн”. Своя корисливість Щурів прикриває ім’ям бога: “Людина створена за зразком і подобою його, влади хоче. А що, крім грошей, влада дає?”

Поряд зі старшим поколінням купців у повісті виведені представники молодого покоління, більше сучасні, але не менш хижі. Получивший утворення, що побувало за кордоном “ліберальний” Африкан Смолин діє більше “гнучко”, ніж Маякин і Щурів. Якщо Яків Маякин просто хоче “заткнути ковтку” лівій газеті у відповідь на її викриття, то Смолин пропонує купити газету. Він бачить її важливу мету – “захист прав особистості й інтересів промисловості й торгівлі”.

Комплекс хитрих поглядів на життя Маякина, Щурова, Смолина й інших представників купецького класу простежується в повісті. Дуже важким і тим більше значним на тлі цих представників виглядає Фома під час процесу розпаду в душі власницької психології. Знаменною прикметою часу була поява усередині класу таких “бунтарів”. Це бунт Фоми говорив про внутрішню слабість і неспроможність буржуазії початку XX століття

Горький дуже незвичайно вступив у російську літературу, і його добутку потрясли російського читача, адже вони показали йому сміливої, сильної, прекрасної людини. Недарма знаменитий нижегородський купець Бугрів після прочитання повести “Фома Гордєєв” дав такий відгук про письменника і його повести: “Це шкідливий автор, книжка проти нашого стану написана”.