Ахматова. Аналіз вірша «Пісня останньої зустрічі» – Ахматова А. А

Вся творчість, всі вірші А. Ахматовій, являють собою щось воістину унікальне в російської поезії, що відрізняється від робіт інших поетів, які здавалося б блякнуть у своїй поверховості, поруч із усім тим, що створювала сама Ахматова

Яскравим прикладом тому й свідченням є один з віршів поетеси «Пісня останньої зустрічі», що ввійшло в її перший поетичний збірник «Вечір». Цей добуток був написаний в 1911 році і є зразком ранньої лірики в російської поезії й не тільки.

У вірші домінує настрій суму й туги. Драматизм происходящего гостро відчувається вже й у самій назві добутку, адже зустріч є «останньої». Сюжетом оповідання у вірші з’являється образ думки й почуттів ліричної героїні, яскравий характер якої помітний уже з перших рядків добутку

Поетеса вдалася до використання контрасту, за допомогою антитези, за тим лише, щоб підкреслити гордовиту натуру героїні і її непохитність перед що відбувається. Але вже сам щиросердечний стан дівчини, Ахматова передала, використовуючи звичний їй прийом «мовець деталі».

Усунута й самотня у своїй трагедії, лірична героїня бачить всі інакше, вона спускається по знайомій їй сходам із трьома щаблями, але їй здається, що їх багато більше, ніж просто три. У такий спосіб можна розглянути в цьому протиставленні реальності й «гаданого» явний розлад і величезну прірву, що зложилася між свідомістю героїні й неї душею

Серцем дівчина усе ще залишається з тим, кого у свідомості своєму вона вже викреслила з життя назавжди й саме потім згадується її думка про те, що боле вона не згадає про те, що трапилося, ні словом, додавши всі спогади забуттю. Душу героїні переплітається з «одушевленою» природою, але навіть про цьому не можна говорити точно, адже бути може й все це їй тільки здається

Мотив розлуки у вірші «Пісня останньої зустрічі співзвучний з мотивом смерті й невблаганної долі, проти якої немає зброї. Однак навіть при всім при цьому, в один момент героїні стає начебто небагато легше й вона із глибокою ніжністю вимовляє: «Милий, милий!».