Повний зміст 1001 день, або нова Шахерезада Ильф И., Петров Е. 1/2

Товариш Шайтанова

Відома в ділових колах Москви контора по заготівлі Пазурів і Хвостів переживала неясні дні. У конторі йшла боротьба титанів: начальник установи, товариш Фанатюк, боровся зі своїм заступником, товаришем Сатанюком. Якби переміг титан Фанатюк, то всім прихильникам Сатанюка загрожувало б звільнення. Перемога ж титану Сатанюка викликала б негайне вигнання з контори всіх послідовників Фанатюка. Причини суперечки були вже давно забуті, але відносини між титанами загострювалися усе більше, і момент трагічної розв’язки наближався. Службовці бродили по коридорах контори, задираючи один одного. – Чули? Фанатюка кидають у Минусинск на літературну роботу! – Чули? Кидають! В Усть – Сысольск! На заготівлю коров’ячої цегли. Але не товариша Фанатюка, а вкрай разложились Сатанюка. З розпечених страстями коридорів несло жаром. Самі неймовірні чутки розбурхували службовців. Фанатики й сатанатики раділи й засмучувалися поперемінно. Боротьба скінчилася повною поразкою Сатанюка. Його кинули в Умань для ведення культработы серед місцевих извозопромышленников. І грізна тінь перемігшого Фанатюка впала на контору, що змертвіла, по заготівлі Пазурів і Хвостів для потреб широкого вжитку. Павло Венедиктович Фанатюк нічого не забув, усе пам’ятав і з 1 квітня, тобто з того дня, що звичайно знаменується веселими обманами й жартами, приступився до розгрому залишків супротивника. В атласній толстовці, посипаної рубіновими значками різних філантропічних організацій, товариш Фанатюк на чолі цілої комісії сидів у своєму кабінеті, зі стелі якого спускалися різьблені дерев’яні сталактити. Щоб заготівля пазурів і хвостів ішла без перебоїв, розправу вирішено було провести по – воєнному: почати в десять і скінчити в чотири. Необачні послідовники Сатанюка із бляшаними особами юрбилися у входу в чистилище. Першим чистився бронеподросток Ваня Лапшин. – Лапшин? – запитав начальник дзвінким голосом. – Ви, здається, служили кур’єром в усіма нами шановного товариша Сатанюка? – Служив, – сказав Ваня, – а тепер я при керуванні справами. – Ви колишній патріарх? Бронеподросток Лапшин за молодістю років не знав, що таке патріарх, і тому промовчав. – Ну, ідіть, – сказав Фанатюк, – ви звільнені. У коридорі до Лапшину підступили цікаві товариші по службі. Поки він, хвилюючись і кричачи, доводив, що із Сатанюком нічого загального не має й не мав, товариш Фанатюк встиг уже звільнити двох чоловік: одного за зв’язок з містичними елементами, а іншого – за те, що в часи керенщини ходив у кіно по контрамарках, одержуваним з міністерства землеробства. Зацим поріг кабінету переступила делопроизводительница загальної канцелярії Шахерезада Федорівна Шайтанова. Побачивши її, товариш Фанатюк оживився. Шахерезада Федорівна слыла клевреткой поваленого Сатанюка, і Павло Венедиктович давно вже збирався вигнати неї з меж контори. – А! – сказав Фанатюк і зробив закруглений жест рукою, як би запрошуючи членів комісії покуштувати незвичайного блюда. – Здрастуйте, Павло Венедиктович, – сказала Шайтанова жагучим голосом. У вухах Шахерезады Федорівни, як дзвона, розгойдувалися більші серги. Вигинаючись, вона підійшла до стола й підняла на Павла Венедиктовича свої прекрасні перські очі. – А ми вас звільнимо! – помітив Фанатюк. І члени комісії враз нахилили свого голови, показуючи цим, що вони цілком схвалюють лінію, узяту товаришем Фанатюком. – Чому ж ви хочете мене звільнити? – запитала Шахерезада. – РКК не позво… – Яка там Ре – Ке – Ке! – викликнув Фанатюк. – Я тут начальник, і я незамінний. – Про Павло Венедиктович, – промовила Шахерезада, скромно опускаючи ока, – гасова лампа з фаянсовим резервуаром і мідним рефлектором теж думала, що вона незамінна. Але прийшла електрична лампочка, і осколки фаянсових резервуарів валяються зараз у сміттєвому ящику. І якщо товариші хочуть, я розповім їм чудову історію товариша Ливреинова. – А ким він був? – із цікавістю запитав Фанатюк. – Він був незаменимейшим з незамінних, – відповіла Шахерезада. "Що ж, – подумав Павло Венедиктович, – звільнити я її завжди встигну". І сказав: – Тільки покороче, а те вже половина третього. І Шахерезада в цей Перший службовий день почала розповідь – Про висуванця на годину – Розповідають, про щасливий начальник контори по заготівлі Пазурів і Хвостів, що два роки тому жив у Москві начальник великої установи, що ведали постачанням громадян Гірчицею й Лугом, – вельмишановний товариш Ливреинов. І був він так гарячий, що ніхто не міг суперничати з ним у накладенні резолюцій. І не було в Москві начал