Природа рідного краю – твору по російській мові

Напевно, рідко можна знайти таку людину, який би не захоплювався українською рослинністю. Чим вона так тягне людей? Насамперед, своєю особою красою й символікою. Наприклад:

Дуб – символ молодого козака

Дарую дуби, які в діброві, будьте сильні й здорові

Це також символ міцного здоров’я

А ще яка багата наша земля на хліби. Здавна хліб уважався мірилом людської совісті. Хлібом – зіллю зустрічали друзів, молодят, грудних дітей. Слово «хліб» завжди викликало в людей особливе почуття святості. Принесли хліб. На столі поклали. Ароматний, теплий ще. Зі скоринкою золотавої. Це від вогню позолоть у нього. І не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колоссі на стеблі золоченому гойдалося, срібною росою вмивалося. Золоті промені сонячні в себе увібрало. Від сонця позолоть у хліба. І тільки чи від нього? Золоті роботящі руки зерно в ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи, хліб спекли. Роботящі руки в будинок його принесли, на вишиту скатертину поклали. І лежить на столі хліб – теплими, ароматний руками роботящими подарований. Лежить ясний, як сонечко, і начебто проговорює:

– Любите мене, поважайте, їжте й здоровими будьте

В Українського народу багато складено про рослини віршів, приказок, загадок («Без Верби й Калини немає України»). Калина в Україні як символ дівочої краси, як оберіг роду, а верба – одне з найпоширеніших дерев в Україні одне з любимейших у народі. Нею обсаджували ставки, берега річок, дороги. І в цьому наші предки бачили безпосередньо господарську доцільність. У всіх місцевостях України колись такими розповсюдженими були тини з верболозу, а те й вербова огорожа. Щороку є велике релігійне свято, що жодного разу не пройшов без верб?! Це і є Вербну неділюю, що більшості жителів України з нетерпінням чекають

Здавна наш край потопає у вишневих садках, які зачаровують всіх білим кольором, дарують нам смачні соковиті плоди. Вишенька належить до самих старих дерев в Україні. Багато поселень пов’язані із цим чудовим деревом. Є в нас Вишня й Вишеньки, Вишневе й Вишневка, Вишневий Яр і Вишневий Сад. Український будинок у вишневому садку оспіваний Т. Шевченко у вірші «Кіш вишневий коло хати…». Як і калина й верба, вишня – символ України. У сиву давнину наші предки – слов’яни зустрічали Новий рік із квітучою вишнею. Незадовго до свята діжку, у якій росло деревце, вносили в будинок. У теплі розвивалися бруньки, і дерево густо вкривалося ніжним біло – рожевим кольором. Навколо новорічної вишні люди веселилися – водили хороводи, співали пісні. Квітуче деревце залишалося в будинку аж до весни. Потім його висаджували в теплу землю. Тільки згодом квітучу біляву вишню замінила вічнозелена ялинка

Майже у всіх народів є улюблені рослини – символи. Правду говорить прислів’я: без верби й калини немає України. З давніх часів наш народ оспівував калину в піснях. Хто не знає відомий козацької пісні «Червона калина» часів Богдана Хмельницького! У цій пісні калина символізує дух боротьби за волю й щастя України

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася…

А мі ж тую червону калину,

Гей, гей, та піднімемо.

А мі ж свою славну Україну,

Гей, гей, та розвеселимо…

чиНе тому так дбайливо охороняли й доглядали в народі калину? Надругивание над нею вкривало людини ганьбою. Тим, що калина дуже шанується в народі, вона зобов’язана й своїми цілющими лікувальними й харчовими властивостями. Люди споконвіку використовували неї від усяких недуг. А в харчових властивостях калини присутні наочно переконалися, коли пригощалися калинниками, м’ясними стравами з калиновою приправою, мармеладами й запивали калиновим соком, киселем або компотом

Зачаровує красою

Мати – Україна,

Наче в лузі червоніє

Пишная Калина

– От така вона, наша вічна супутниця, всебічно корисна й символічно пісенна, у кожній квітці і ягоді якої – давнина й диво. Уздовж віків вона супроводжувала історію розвитку нашого народу. Калина й Україна невіддільні настільки, що не мислиться собі друг без друга

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма…

Без калини німа України,

Без народу Вкраїни німа

Ще здавна українські житло прикрашають чудові квітники, у яких ростуть високі мальви з різнобарвними квітами, яскраві чорнобривці, хрещатий барвінок, жовтогаряча календула, червона рута, соняшник. Ці квіти – наші обережи, прикраса життя, символи української землі, історія нашого народу

А в нашому садочку

Квітнуть квіти в холодочку,

Матінка їх доглядає,

Кожний вечір поливає.

Хто лиш гляне, тої зрадіє,

Сонечко крізь віти гріє.

Щастя в наш садочок лині,

Це ж бо квіти України.