Сучаснийий російський мова. Аналіз статті В. Костомарова Жаргонізми й іноземні слова в сучасній російській мові – твору на вільну тему

Починаючи з дев’яностих років попереднього сторіччя швидкими темпами, іде процес перетворення Російської мови. Оскільки він іде в основному за рахунок запозичення іноземних слів, це викликає тривогу в багатьох утворених людей

Один з них – Володимир Костомаров. Він уважає, що процес запозичення йде занадто швидкими темпами, що може привести до повної деградації російської мови. З особливою тривогою Костомаров говорить про так званих «недруковані» словах, карній лексиці…

У той же час, автор розуміє, що «Закон про російську мову», прийнятий Держдумою, мало чим зможе допомогти. Адже справа не в самому язиці, а тих, хто його використовує

З однієї сторони з точкою зору автора статті не можна не погодитися. У зміні язика дійсно винувате суспільство, а не сам язик. Тому ніякі закони отут не допоможуть. Навіть якщо в ефірі все раптом стануть уживати винятково літературні слова, це ще зовсім не виходить, що й на вулицях відразу перестануть використовувати жаргонізми й запозичення. Ситуація виправитися тільки років через 20 – 30, і це в кращому випадку

Але чи настільки все плохо, як це описує Костомаров? Приміром, майже завжди (мова, зрозуміло, іде про яких – небудь нововведення або екзотичні предмети) річ називається мовою тої країни, де неї придумали, винайшли, відкрили. Це, неначебто неписане правило. Адже ні на одна іноземна мова не переводиться споконвіку російське слово «балалайка». Так із чого б нам перекручувати різного роду «плееры», «дисплеї», «принтери». Якщо ми самі не змогли їх сконструювати, навіщо ж ці слова змінювати?

Крім того, дуже важливо, які особистості говорять мовою. Чистота язика залежить, у тому числі, і від ступеня освіченості носія. Приблизно сто п’ятдесят – сто шістдесят років тому 80% населення говорило на найчистішій російській мові. Але, якщо чесно, слабко віриться, що з вуст неосвіченої людини ми б почули грамотну, приємну мову. А «просунута» частина російського суспільства й тоді вже з успіхом заважала російську й іноземну мову

Якщо людина утворена й знає, про що він говорить, – чому б йому й не розбавляти часом свою мову нелітературними словами? Дуже часто мова оратора сприймається краще, якщо він використовує жаргонізми, запозичення – адже неоднозначні й цікаві значення цих слів, а також їхнє вигадливе звучання змушує публіку прислухатися й вдумуватися в зміст усього тексту

Проблема зміни російської мови дуже спірна. Здається, що до її рішення треба приходити комплексно, і не «пускатися в усі тяжкі», а проявляти готовність іти на компроміс