Повний зміст Чарівний пагорб Андерсен Г. – Х – Часть 1

ЧАРІВНИЙ ПАГОРБ

В’юнкі ящірки так і чмихали по растрескавшейся корі старого дерева. Вони прекрасно розуміли друг дружкові – адже розмова – те вони вели по – ящеричьи. – Ні, ви тільки послухайте, як гримить, як вирує усередині волшебногохолма, – сказала одна ящірка, – через їхню метушню я вже дві ночі очей не стуляю. Краще б у мене зуби боліли, однаково немає спокою. – Щось вони там усередині затівають! – сказала друга ящірка. – На ночьони піднімають пагорб на чотири вогненних стовпи, і він коштує так до самыхпетухов – видно, хочуть його провітрити получше. А лісові діви разучиваютновые танці із притоптыванием. Щось вони там затівають. – Цікаво, що це за гості? – захвилювалися ящірки. – И що тамзатевается? Послухайте тільки, як вирує, як гримить!У цей самий момент чарівний пагорб пролунав, і звідти, швидко перебираючи ніжками, вийшла стара лісова діва. Спини в неї, щоправда, не було, новий іншому вона виглядала цілком пристойно. Вона була далекою родичкою лісового царя, служила в нього економкою й носила на чолі янтарноесердце. Ноги її так і миготіли – раз – два, раз – два! Ишь, як задріботала, і прямо в болото, де жив дрімлюга. – Вас запрошують до лісового царя, свято відбудеться сьогодні вночі, – сказала вона. – Але спочатку ми хотіли б просити вас про одну послугу. Чи не погодитеся ви рознести запрошення? Адже ви в себе прийомів не влаштовуєте, не заважало б іншим допомогти! Ми чекаємо до себе знатних іноземців, тролів, якщо вам це що – небудь говорить. І старий лісовий цар не хочетударить особою в бруд. – Кого запрошувати? – запитав дрімлюга. – Ну, на великий бал ми кличемо всіх підряд, навіть людей, якщо толькоони вміють розмовляти в сні або ще хоч чим – небудь займаються по нашій частині. Але на вечерю вирішено запрошувати з більшим вибором, тільки самуюзнать. Скільки я сперечалася з лісовим царем! По – моєму, примари й те зватьне коштує. Насамперед треба запросити морського царя з дочками. Вони, щоправда, не дуже люблять бувати на суші, але ми посадимо їх на мокрі камені, а може, і ще що получше придумаємо. Либонь цього разу вони не відмовляться. Потім потрібно запросити всіх старих тролів вищого розряду, з тих, що із хвостами. Потім – водяного й домовиків, а крім того, я вважаю, чтонельзя обійти цвинтарну свиню, триногого коня без голови й гнома – церквушника. Правда, вони ставляться до нечистої сили іншого роду ивроде б складаються при церкві, але зрештою це тільки їхня робота, амы адже все – таки в близькому спорідненні, і вони часто нас відвідують. – Добре! – сказав дрімлюга й полетів скликати гостей.А лісові діви вже кружлялися на чарівному пагорбі.Вони розучували танець із покривалами, з довгими покривалами, витканими з туману й місячного сяйва. І ті, кому таке по смаку, знайшли б ихтанец дуже гарним. Усередині пагорба все було вичищено й вилизане. Підлога вогромной залі вимили місячним світлом, а стіни протерли ведьминым салом, так що вони блискали, точно тюльпани на сонце. Кухня ломилася від припасів, жарили на рожнах жаб, начиняли дитячими пальчиками ковбасу изужей, готовили салати з поганок, мочених мишачих мордочок і цикути. Пиво привезли від болотницы, з її броварні, а гристе вино із селитрыдоставили прямо зі цвинтарних склепів. Усі готовили по кращих рецептах, а на десерт збиралися подати іржаві цвяхи й биті церковні стекла.Старий лісовий цар велів почистити свою корону товченим грифелем, дане простим, а тим, яким писав перший учень. Роздобути такий грифельдля лісового царя завдання нелегка! У спальні вішали занавеси й приклеювали їхньою зміїною слиною. Словом, дим стояв коромислом. – Ну, тепер ще покурити кінським волосом і свинячою щетиною, і я вважаю – мою справу зроблено! – сказала стара лісова діва. – Папочка! Милий! – приставала до лісового царя молодша дочка. – Ну, скажи, хто ж все – таки ці знатні іноземці? – Ну що ж! – відповів цар. – Мабуть, можна й сказати. Дві мої дочкисегодня стануть нареченими. Двом з вас прийде сьогодні виїхати в чужиекрая. Сьогодні до нас приїде старий норвезький троль, той, що живе вдоврских горах. Скільки кам’яних замків у нього понастроєно на диких стрімчаках! А скільки в нього золотих копей – куди більше, ніж думають. З нимедут два його синів, вони повинні доглянути собі дружин. Старий троль – справжній чесний норвежець, прямій і веселий. Ми з ним давно знайомі, пиликогда – те на брудершафт. Він приїжджав сюди за дружиною, тепер її вже немає вживых. Вона була дочкою короля крейдових стрімчаків з острова Ме. І, як говориться, гра велася на крейду. Ох, і скучив же я по старому тролеві! Правда, про синів іде сл