«Слово об полицю Игореве» як добуток художньої літератури – слово об полицю Игореве

Найдавнішим пам’ятником російської літератури дослідники визнають «Слово об полицю Игореве». Вони відносять його створення до XII століття. Час нещадно, але до цього рукопису воно виявило прихильність. Наприкінці XVIII століття меценат і знавець стародавностей, граф Мусін – Пушкін придбав у Спасском монастирі, що під Ярославлем, кілька рукописних збірників оптом. Заради єдиної й дивної знахідки – «Слова об полицю Игореве».

Оригінал рукопису був знищений московською пожежею 1812 року. Але… рукопису не горять. Ще колись із оригіналу була зроблена рукописна ж копія для Катерини II.

Мусін – Пушкін назвав знахідку поемою й видав окремою книгою, що принесло йому чималі дивіденди

Граф розумів, що тримає в руках не просто літопис, у якій очевидець переказує подію найдавнішої історії, коли в 1185 році Ігор Новгород – Сіверський зробив похід проти половців. Провінційний князь не міг виставити більшу рать, і переважаючі сили половців наголову розбили його й зачарували. Автор приводить лише невеликий епізод самої битви: розповідь про мужність курського князя Всеволода

Невідомий автор певним чином будує композицію свого добутку: опису битви ні, даний тільки епізод, але є опис природи, людських характерів, є оцінка подій. Є авторська позиція. Так приватна подія здобуває узагальнююче значення. Так народжується ідея. Так переказ стає художнім твором

Ігор Новгород – Сіверський, у зображенні автора, – людина з безсумнівними достоїнствами. Переважаючі сили половців лише на третій день битви змогли здолати русичей. Ігор зв’язаний зі своїми воїнами міцною військовою дружбою. Він, нарешті, – шляхетна людина. У полон він попадає лише тому, що намагається допомогти братові Всеволодові. У ньому жива совість. Він розуміє всю глибину провини своєї й готовить втечу. Але не до себе, у Новгород – Сіверський, а до великого князя, у Київ. Ігор не позбавлений і особиста чарівність

Однак невідомий нам автор бачить, що причина походу Ігоря, спонукальний мотив – спрага видобутку й військової слави. І заздрість до Святослава Київському. Оцінку дій Ігоря й Всеволода автор вкладає у вуста великого князя київського: хотіли бути одні мужні, одні хотіли випробувати майбутню славу. Князь київський не виносить вирок: Ігор і Всеволод уже покарані. Великий князь у зображенні автора мудрийі: брати спокутали провину своїми стражданнями

Так рисуються образи героїв. Так будується композиція: опис події, причини поразки й спосіб перемоги над ворогами. Так народжується ще один, віртуальний, образ поеми – образ Батьківщини. Стійте міцно на захисті Батьківщини, але не виступайте в завойовницькі походи: це гибельно для країни