Чацкий – виразник ідей і настроїв декабристів (по комедії Грибоєдова «Горі від розуму») – Грибоєдов Олександр

Комедія «Горі від розуму» своїм змістом і персонажами належить епосі декабристів, початку 1820 – х років. У ній – «протест проти… чиновників, хабарників, бар – розпусників, проти… неуцтва, добровільного холопства…» (В. Г. Бєлінський). Словом, проти всього, що в російської дійсності після Вітчизняної війни збуджувало дух перетворення, змушуючи «розуми клекотати», що привело до «революції» 1825 року

Головний персонаж п’єси, звичайно, Чацкий: «без нього не було б комедії, а була б просто картина вдач».

По своєму соціальному стані Чацкий – дворянин. Із самого дитинства Олександр Андрійович Чацкий жив і виховувався у фамусовском будинку на правах сина покійного друга Фамусова. Його юність пройшла як і в тисячі таких же молодих людей того часу. Йому було дано деяке утворення й виховання. І раптом Чацкий залишає Москву, їде за кордон. Пробувши три роки на чужині, напевно, учачись в університеті, наш герой вертається. Побачивши світло своїми очами, а не по чужих словах, Чацкий ясно бачить свій напрямок вжизни.

Характерні риси героя дуже різноманітні, але в усіх їх є щось одне – високе й прекрасне. Чацкий дуже любить свою Батьківщину, але не чиновницьку й панську, а просту, «святу Русь», любить її народ, такий беззахисний і пригноблений. У своїх сужденьях він прямий і чесний. Кожне його слово наповнене прямотою й розважливістю. У комедії розкидані дані, які характеризують Чацкого як невгамовного мандрівника, що шукає й не знаходить собі місця в повсякденності. Це й буде причиною його мандрівництва й боротьби, його прагнення до волі життя

Воля! Він одну тебе

Ще шукав у пустельному світі…

Для того часу Чацкий має високий і глибокий розум; він з точністю може говорити про політика, про зовнішні справи держави, про військову справу, але в цієї людини немає просто бажання до таких розмов, розмовам про типовому й дурному/

У своїх щиросердечних почуттях Чацкий вірний і постійний. І замолоду, і в годинники розлуки, і зараз він жагуче любить Софію, хоча він знає, що вона йому змінила, змінила по – зрадницькому.

И все – таки я вас без пам’яті люблю…

Чацкий негативно ставиться до служби, він не хоче підкорятися вищому по чині через свою вигоду, через просування по сходам і одержання більшого жалування. У діалозі з Фамусовым Чацкий говорить: «Служити б рад, прислужуватися нудно».

Із презирством наш герой ставиться до кріпосного права, засуджує поміщиків і чиновників, що гнітять простій люд

Той Нестір негідників знатних, Толпою оточений слуг; Усердствуя, вони в годинники вина й бійки И честь у життя його врятували не раз: раптом На них він виміняв борзі три собак!!!

Сам Чацкий – освічена людина. З повагою він ставиться до науки, мистецтву й освіті. Чацкий бачить в освіті майбутню славу Росії й особливо російського народу. Він здраво й тверезо дивиться в майбутнє й свої думки вільно виражає фамусовскому суспільству. Він не любить схилятися перед «вищим», а прямо й навіть зухвало сперечається сним.

Волелюбний герой протипоставлений у комедії не тільки окремим особам, але й фамусовскому суспільству в цілому. Він виступає проти вдач і способу життя цього суспільства, сперечається з ним про долі народу. Його обурює презирство «світла» до народу, до національної культури, до російському мові

чиВоскреснемо коли від чужевластья мод?

Щоб розумний, бадьорий наш народ

Хоча б по мові нас не вважав за німців

И в Чацкого є однодумці. Це особи, що згадуються тільки: князь Федір – двоюрідний брат Скалозуба, племінник княгині Тугоуховской, професори педагогічного інституту; але все – таки в будинку Фамусова він самотній

У Чацком упізнається людина декабристських поглядів, гаряче заперечлива самодержавно – кріпосницька дійсність, але не має опори вмассах.

Переконання героя виявляються в його суперечках з Фамусовым, на балі, звідки він виносить «мильон роздирань». Чацкий незадоволений порядками в армії, у державних установах, де служать «особам», а не «справі». Він засуджує нелюдське відношення поміщиків до селян, ворожнечу до освіти, застій вобществе.