Смерть за честь – лермонтов Михайло

(По добутку М. Ю. Лермонтова “Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашникова”)

Жорстокі часи опричнини відомі нам з історії. У художній Літературі ми їх також зустрічаємо, наприклад в “Пісні про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашникова” М. Ю. Лермонтова

Сваволя й беззаконня були “візитною карткою” опричників. Простий народ боявся їх, знатні люди уникали з ними зустрічей. Лермонтову дуже точно вдалося описати атмосферу царювання Івана Грозного:

Не сіяє на небі сонце червоне,

Не любуються ним хмаринки сині:

Те за трапезою сидить у златом вінці,

Сидить грізний цар Іван Васильович

Помітив цар, що пригорюнился його вірний слуга Кирибеевич: не їсть, не п’є. Розгнівався цар, «.. .стукнув палкою. І дубова підлога на полчетверти Він залізним пробив окояечником…”. Довідався цар, що вірний опричник закоханий у красуню Алену Дмитрівну, але не сказав Кирибеевич, що вона – дружина купця Калашникова

Цар Іван Васильович порадив:

“„лот візьми перстенек ти мій яхонтовий

Так візьми намисто перлове…

…І пішли дарунки дорогоцінні

Ти своєї Алене Дмитрівні:

Як полюбишся – святкуй свадебку,

Не полюбишся – не прогневайся”.

Знеславив опричник Кирибеевич Алену Дмитрівну перед сусідами. Зізнався в любові, пестив, цілував, фатові бухарським, подарованим чоловіком, зірвав. Обурився купець Калашников і вирішив у кулачному бої на Москві – Ріці в присутності пануючи покарати опричника. Призвав купець і братів своїх у випадку його смерті відстояти честь родини. Наступного дня зазывалы кинули клич:

“Ой, уже де ви, добрі молодці?.. ..

Мто поб’є кого, того цар нагородить,

А хто буде побитий, тому бог простить!”

Розтеклася юрба в обидва боки – вийшов готовий до бою не на життя, а на смерть купець Калашников. Сполотнів Кирибеевич, услыхав ім’я суперника. Почався “богатирський бій”, і переміг у ньому Калашников. Честь дружини він відстояв, за що й поплатився власною головою, за наказом пануючи пішов на плаху за свідоме вбивство “вірного слуги”. Із царської точки зору Іван Васильович відновив справедливість після смерті Кирибеевича й страти Калашникова

“Пісня про відважного купця Калашникова” написана Лермонтовим у стилі пісні – оповідання співаків – гуслярів, які співають славу страченому Калашникову й засуджують царське рішення, разошедшееся з думкою народу