Повний зміст Русь уходящая Єсенін С. А

Ми багато чого ще не усвідомимо,Вихованці ленінської перемоги,И пісні новыепо – старому поїсти,Як нас учили бабусі й діди.Друзі! Друзі!Який розкол у країні,Яка смуток у кипінні веселому!Знати, того так хочеться й мені,Задерши штани,Бігти за комсомолом.Я, що йдуть у смутку не виню,Ну де ж старикамза юнаками гнатися?Вони незжатим житом на корнюостались догнивати й обсипатися.І я, я сам,Не молодий, не старий,Для часу гноєм приречений.Не тому ль шинкарський дзенькіт гитарымне навіває солодкий сон?Гітара мила,Дзенькай, дзенькай!Зіграй, циганка, що – небудь таке,Щоб я забув отруєні дні, ЩоНе знали ні пещення, ні спокою.Радянську я владу виню,И тому я на неї ображаюся,Що юність світлу моюв боротьбі інших я не побачив.Що бачив я?Я бачив тільки бойда замість песенслышал канонаду.Чи не тому з жовтої головойя по планеті бігав до упаду?Але все – таки я щасливий.У сонмі бурьнеповторимые я виніс впечатленья.Вихор нарядив мою судьбув золототкане цветенье.Я людина не новий!Що приховувати?Залишився в минулому я однієї ногою,Прагнучи наздогнати сталеву рать,Сковзаю й падаю другою.Але є інші люди.Тееще несчастней і забытей.Вони, як отрубь у решеті,Серед незрозумілих їм подій.Я знаю ихи підглянув:Ока сумніше коров’ячих.Серед людських мирних справ,Як ставок, запліснявіла кров їх.Хто кине камінь у цей ставок?Не торкніть!Буде захід смороду.Вони в самих собі вмруть,Зотліють паддю листопаду.А є інші люди,Ті, що вірять,Що тягнуть у майбутнє боязкий погляд.Почухуючи зад і перед,Вони про нове життя говорять.Я слухаю. Я в пам’яті дивлюся,Про що селянська судачить оголи."З Радянською владою жити нам по нутрю…Тепер би ситцю… Так цвяхів небагато…"Як мало треба цим брадачам,Чиє життя в сплошномкартофеле й хлібі.Чого ж я лаюся по ночамна невдалий, гіркий жереб?Я тим заздрю,Хто життя провело в бої,Хто захищав велику ідею.А я, що загубив молодість свою,Спогадів навіть не маю.Який скандал!Який великий скандал!Я опинився у вузькому проміжку.Адже я міг датьне те, що дав,Що мені давалося жартома.Гітара мила,Дзенькай, дзенькай!Зіграй, циганка, що – небудь таке,Щоб я забув отруєні дні, ЩоНе знали ні пещення, ні спокою.Я знаю, смуток не утопити в провині,Не вилікувати душипустыней і відколом.Знати, того так хочеться й мені,Задерши штани,Бігти за комсомолом.<1924>