Розуміння Павлом Грабовським ролі поета і поезії в суспільстві

I. Павло Грабовський — поет-борець (поет із шляхетною натурою, що не мирився з неправдою і суспільним злом; багато років провів у в’язницях та засланнях за межами України; перший з українських письменників був висланий царським урядом до Сибіру за бажання визволити Україну з-під національного та соціального гніту).

II. Погляди П. Грабовського на роль поета і поезії в суспільстві.

1. Мета мистецтва (найвища мета мистецтва — служіння справі народу; мистецтво є “засобом боротьби зі світовою неправдою сміливим голосом за всіх пригноблених і окривджених”).

2. Непогодження з теорією “мистецтва для мистецтва” (“Де плачуть — там немає вже краси”).

3. Висловлення поглядів на завдання поета й поезії (вірші “Я не співець чудової природи”, “До парнасців”, “З думок сучасних”, “Поетам-українцям”).

4. Взірець поета-громадянина для Грабовського (Тарас Шевченко, поезія якого “перейнята світлими ідеалами правди і братерства”).

5. Стаття “Дещо про творчість поетичну” (ствердження того, що співець мусить “робити гуртову суспільну роботу”).

III. Павло Грабовський — символ совісті і страждницької долі української інтелігенції (своїм життям довів думку про високе суспільне призначення поета і його творчості).