Чому М. Лермонтов назвав Печорина «героєм часу» – Лермонтов Михайло

Роман Михайла Юрійовича Лермонтова «Герой нашого часу» – це не просто особливий і яскравий добуток у Російській літературі, це справжній шедевр. Воно настільки геніально, що не втрачає своєї актуальності й у двадцять перших століть, через майже дві сотні років з моменту написання. Про тодішню Росію й говорити нема чого: воно цілком відбивало особливості і явища того часу

Описане в романі час, що почався відразу після повстання декабристів, було дуже важким через посилення реакції з боку царської влади. Сьогодення було настільки похмурим і жорстоким, що молоді утворені люди навіть сподіватися не могли на краще майбутнє. Валила віра в торжество добра, породжувалися сумніви в моральних цінностях, необхідності їхнього дотримання. Тип особистості, створений тією епохою безвременья, одержав в історії суспільної думки песимістичне визначення «зайва людина».

До цієї категорії людей ставиться й Григорій Печорин – головна діюча особа розглянутого роману. Це парубок дворянського походження. Причому приналежність до вищого світла його тільки гнітить, зовсім не викликаючи гордості, і ніяк не відбивається на сутності Печорина. Він багатий і щедрий, праздно й безцільно проводить своє життя, мучачись питаннями про щире призначення. Незабаром Григорій Печорин виявляється на Кавказі, як і багато хто з неуживчивой молоді того часу. Але й тут він залишається вірний собі: служить, але не вислужується; цілком задоволений чином простого прапорщика; шукає порятунок від нудьги

Однак і вдалині від рідних місць Печорин, як і багато хто «зайві» люди, не зміг знайти гідне застосування своїм здатностям і силам, не зміг побороти пороки й недоліки. У ньому постійно борються два протилежних чоловіки: один – той, хто живе повним життям; іншої – той, котрий мислить, аналізує й засуджує вчинки першого. Здавалося б, Печорин сам мучається від своєї аморальності, але нічого не може із цим поробити. При цьому він ніколи не лицемірив, не перекладав провину на кого – небудь іншого, не приховував щиру суть своїх учинків. А це дійсно заслуговує поваги й визнання деякої героичности його особистості

У своєму великому добутку М. Ю. Лермонтов створив образ цілого покоління того часу. Печорин – яскравий представник тої складної епохи. Саме в цьому змісті він і був названий героєм свого часу, але ніяк ні в змісті героя як зразка для наслідування