Про образу, що не повинна збирати в наших серцях – твору ЕГЭ 2014 по російській мові

Образа не повинна збирати в наших серцях і в нашій пам’яті – от проблема, над якою міркує автор

Це моральне питання ставиться до категорії вічних, тому що міркував над нею не одна людина протягом сторіч. Думаємо над цим і ми, але набагато рідше, ніж попередники

Автор уважає, що образа – це те почуття, що нам не допомагає, а лише заважає жити й радуватися всьому гарному. А гарного в нашім світі набагато більше, ніж поганого. Тільки не знаючи образи, людина розуміє, що в його серце є місце для світлих і життєрадісних думок, для планів на майбутнє, але не для образ!

Я повністю розділяю точку зору автора. Дійсно, образа не повинна збирати в наших серцях: вона затьмарює життя людини

Міркуючи над цією проблемою, згадую повість Юрія Короткова «Сивий». Головний герой Олег багато років тримав образу на рідну матір за те, що вона здала в дитячий будинок дітей. Олег посивів у сім років. Образа десятиліття спалювала його душу. Він ні з ким не дружив, нікого не любив, нікого не боявся. Кулак – було єдине «достоїнство» героя. При його допомозі він відстоював свою честь, честь сестри. І тільки після трагічної смерті друга Олександра Пєтухов спробує виправдати мати, забути образу й у результаті піде на її могилу…

Я назавжди запам’ятала історію – притчу про два друзів. Один з них сказав: « Коли хто – або нас кривдить, ми повинні написати про це на піску, щоб вітри могли стерти запис. Але коли хто – те робить що – або гарне, ми повинні вигравіювати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг би стерти цього».

На мій погляд, краще не скажеш!