Сатира, ЩоБичує, в “Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив” Щедріна – Салтыков – Щедрін Михайло

Михайло Євграфович Салтиков – Щедрін є прямим продовжувачем літературних традицій Н. В. Гоголя. У добутках Салтыкова – Щедріна сатира знайшла нову форму, не втративши своєї гостроти й актуальності

В “Казках для дітей неабиякого віку” письменник бичує безладдя, що заважають розвитку Росії. І головне зло, що засуджує автор, – це кріпосне право, що губить як рабів, так і панів. В “Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив” сарказм письменника досягає вершини. Читач сміється над безпомічними генералами, здатними вмерти від голоду серед достатку їжі, і лише з’явився казна – звідки ” лежень – мужик” рятує їх від неминучої загибелі

Наївність генералів фантастична. “Хто б міг подумати, ваше превосходительство, що людська їжа, у первісному виді, літає, плаває й на деревах росте?” – сказав один генерал. Мужик же спритний і сноровист, досяг того, що варить суп впригоршне.

Мужик здатний до будь – якої справи, але не тільки замилування автора й читачів викликає цей персонаж. Разом із Салтыковым – Щедріним ми засмучуємося про гірку долю народу, змушеного звалювати на свої плечі турботу про дармоїдів – поміщиках, ледарях і ледарях, здатних лише помыкать іншими, змушувати працювати на себе

Письменник поступово підводить своїх читачів до думки про необхідність рішучих змін у суспільстві. Знищення кріпосного права Салтиков – Щедрін ставив основною умовою нормального життя суспільства. Кінець “Повести…” дивно співзвучний некрасовской “Залізниці”, коли замість подяки героєві висилають “чарку горілки так п’ятак срібла: веселися, мужичина!”. За свідченням сучасників, Салтиков – Щедрін ненавидів самовдоволеним і байдужих, основним злом уважав насильство й брутальність. Всією своєю творчістю письменник безкомпромісно боролася проти пороків, намагаючись викорінити їх Вроссии.