Кришталеве світло поезії, або картини, які я представляю, читаючи вірша про природу – твору по російській мові

Коли я була зовсім маленької, то вірша про природу сприймала як чудесні мелодійні казки. Особливо «зимові вірші». Я вчила їх для виступів на новорічних святах і майже не відокремлювала від казок про Морозко, про дванадцять місяців, від реального засніженого парку з ялинкою на площі… Мороз, зима, лісові дерева були живі, загадково – мовчазні, немов приховували якусь таємницю. Їли змахували широкими пухнатими рукавами, сніжинки кружлялися в танці під не чутну іншим музику вальсу, біла бахрома покривала березові гілки…