Історичне минуле унраїнсьного народу в поезії Шевченка

У низці своїх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського наро­ду. Увагу поета привернули ті події минулого, в яких виявилась боротьба наро ду проти загарбників і пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив ви­звольної боротьби є основним у таких творах як «Іван Підкова» (1839), «Тарасова ніч» (1939), «Гайдамаки» (184!), «Гамалія» (1842).

«Іван Підкова» та «Гамалія» змальовують героїчні морські походи запорозько­го козацтва проти турецьких загарбників. Зокрема в поемі «Гамалія» показаний «отаман завзятий». Ця постать створена поетичною уявою автора, історія не знас морського походу запорозьких козаків під проводом Гамалії. Проте поему «Гама­лія» слід трактувати як твір на історичну тему. У ній дається узагальнене зобра ження історичних подій, яких немало було в минулому. Похід запорожців оспіва­но як героїчний патріотичний подвиг.

Ця поема була створена восени 1842 року під час морської подорожі Шевчен ка до Ревеля. Один із кращих романтичних творів поета, присвячених історичній темі, — боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії в XVI-— XVII століттях.

У поемі «Гамаїія» Шевченко змалював не тільки виступ у похід, а й весь похід від початку до переможного кінця. На початку поеми зображено козаків-бранців, кину­тих турками у склеп у передмісті Стамбула — Скутарі. Бранці тяжко страждають і гні тяться у ворожому полоні, тужать за рідним краєм, пристрасно вірять, що запорожці визволять або помстяться за них. Докотилася їхня «журба-мова» до Січі, до запорож­ців, які під проводом отамана Гамаїії рушають у визвольний похід — «братів визво­ляти». Напад запорожців-визволителів на Скутару несподіваний, раптовий, Гамалія «сам хурдигу розбиває, кайдани ламає». Запорожці звільняють бранців.

Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги — І покотились яничари.

Бій зображується як «козацька плата» за попередні турецькі напади на Україну й загарбання в неволю людей, як «бенкет козачий», «свято чимале» — свято пе­ремоги, визволення невільників, козаків-бранців. Основна ідейна підвалина по­еми — ідея справедливої визвольної війни запорожців проти султанської Туреч­чини, за свободу вітчизни.

Воїнів-запорожців та їхнього ватажка зматьовано в романтично-героїчному плані. Вони виступають як конденсоване втілення однієї сторони характеру — звитяги, хоробрості, надлюдської сили. Всім властива лише одна пристрасть — відданість справі оборони й захисту вітчизни, високе, невичерпне почуття бойової честі. За висловом 1. Франка, поема «Гамалія» є «немов дзвінким погуком козаць­кого геройства, відваги й енергії».

У поемах «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовано різні моменти визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти.

Велика поема «Гайдамаки» написана й надрукована вперше окремою книж­кою в 1841 році. Присвятив її Шевченко В. 1. Григоровичу, секретареві Академії мистецтв, одному з учасників викупу поета з кріпацтва. Поема змаїьовує карти­ну селянського повстання 1768 року, відомого в історії під назвою «Коліївщина». Гноблення, якого зазнавало українське селянство в шляхетській Польщі, не раз викликало вибухи повстань. У XVIII столітті на Правобережжі хвилі повстання котилися одна за одною.

Повстанці, основна маса яких складалася з селян, звалися гайдамаками. Най­більшої сили й розмаху набрало повстання 1768 року. На чолі повстання стояв за­порожець Максим Залізняк. Коли гайдамаки підступили до Умані, до них приєд­нався уманський сотник Іван Гонта зі своїми козаками. (Гонта й козаки, якими він командував, були на службі у магната Полоцького). Гайдамаки захопили Умань, проте незабаром повстання було придушене й учасники його зазнали тяжких кар. Максима Залізняка було тавровано й заслано на каторгу у Сибір. А з Гонтою нечу – вано розправилася польська шляхта: катували Гонту гри дні, здирали паси шкіри, потім счетвертували й окремі частини тіла поприбивали на перехресних шляхах. Не менш жорстокою була розправа й над іншими гайдамаками: лише в Кодні скона­ло їх у жахливих муках близько 3000. Решту розвозили по містах і містечках Укра­їни групами по 5—7 чоловіків і страчували для залякування місцевого населення.

У «Гайдамаках» відбито лицарську звитягу українців, нестримний лет націо­нально-визвольного руху в захисті поневолених селян проти свавілля шляхти й корчмарів; автор показав також силу й працьовитість нашого народу, його воле­любність і моральну красу; в поемі зображено вірність і зраду, сильні й слабкі сто­рони селянського руху.

Провідна ідея поеми — звеличення національно-визвольного руху України та його героїв — лицарів Коліївщини. Гнів народу, його прагнення до вільного жит­тя Шевченко вважає священним, а шляхетське свавілля різко засуджує. Автор оспівав розум і силу, волелюбність і працьовитість, інші високі моральні якості нашого народу. Цим твором Великий Кобзар висловив тверду впевненість у без­смертності українського народу, у його кращому майбутньому, а також закликав слов’янські народи, зокрема польський та український, до об’єднання. Від «Гай­дамаків» бере початок також ідея народної революції: саме тут вперше проголоше­но заклик до боротьби проти самодержавства. На розгляд вдумливих читачів поет – демократ представив XVIII століття, коли «гомоніла Україна» і XIX століття, коли «кат панує», а онуки гайдамаків «панам жито сіють». Хвилююче запитання поета: «Що буде з нашими синами?», тобто, яке майбутнє українського народу, — не риторичне, а гостро злободенне. Задля цього, власне, й написана поема. За заду­мом автора і читач, який замислився над цим запитанням, неминуче мусив дійти висновку: треба вчитися в гайдамаків волелюбності й людської та національної гідності, громадянської мужності, нескореності перед царськими посіпаками — і українці здобудуть жадану волю.