Учинок, за який я себе засуджую. – Твір на вільну тему
Напевно, кожному з нас у властиво робити вчинки, про які, у наслідку, ми починаємо шкодувати. Ідеальних людей, як і ідеальних учинків, відповідно не буває. У своєму житті я робила багато чого, про що зараз моторошно каюся
Жаль, що прогрес не дійшов настільки, щоб люди могли змінювати той або інший часовий проміжок у своєму минулому. А потрібно чи? Адже не даром говорять у народі, що на помилках люди вчаться, тому що живуть, у цьому світі, перший раз. Звичайно ж, обходиться не без того, що ми любимо двічі опускатися в ту саму ріку, але це вже іншої розмова
Коли мені було сім років, я зробила дуже негарний учинок стосовно свого шкільного товариша. Хлопчик довірив мені один секрет, однак я не зуміла зберегти його в таємниці й уже наступного дня весь клас посміювався над ним і я в тому числі. Тоді, мені здавалося це забавним, що одна людина не коштує того, щоб зберігати його секрети, коли можна стати епіцентром уваги інших однокласників
Згодом, я початку переосмислювати свій учинок, а правильно я зробила, що поширила по всій школі секрет товариша? Одним невірним словом, я зруйнувала долю хлопчика, що відсторонився від всіх однокласників, вів замкнутий спосіб життя. Він загруз у своєму власному світі, боячись впустити когось у своє життя, боячись, що йому знову зроблять боляче. Усе в школі вважали його ізгоєм суспільства, але тільки не я
Будучи в сьомому класі, я спробувала заговорити з ним, як би принести свої вибачення за той фатальний випадок, що змінив його життя, тому що кілька років терзала саму себе за свою довгу мову. Але, до моєї прикрості, товариш мовчачи подивився мене й на цій сумній нотці наша розмова закінчилася. Його кам’яного погляду вистачило для того, щоб викликати мандраж по тілу, все – таки, дуже часто по погляду можна прочитати на багато більше, ніж якого – небудь пояснення
Року йшли, а я як і раніше не могла простити себе за дитячий учинок, причому згодом, помітно помінявся мій світогляд і я зрозуміла, який дурної я була колись. Але ж тоді вважала, що я крута й можу пишатися тим, що розташувала до себе всіх однокласників, але зараз мені це не потрібно. Як говорить народна мудрість: “Краще один відданий друг, ніж череда тих, хто за гріш продасть тебе”.
