Громадянська лірика Миколи Некрасова

Громадянська лірика Миколи Некрасова

Якщо Пушкін уявляв свою музу “подругою пустотливою”, “вакханкою”, то некрасовська муза – це “муза помсти і суму”, “сестра народу”.

У вірші “О шостій вчора завернув…” (1848) поет називає свою музу рідною сестрою молодої селянської жінки, яку січуть батогом:

Ни звука из ее груди,

Лишь бич свистал, играя…

И Музе я сказал: “Гляди!

Сестра твоя родная!”

У 1858 році Некрасов написав вірш “Роздуми біля парадного під’їзду”. У ньому народна тема представлена ніби “згущеною”: поет не просто переказує випадок з життя, свідком якого він був, спостерігаючи з вікна своєї квартири за губернаторським під’їздом, – “вся селянська країна зі своїми бідами постала тут”. У нерухомості селян стільки суму, горя і покірності, немов бачиш перед собою їхній скульптурний портрет:

Помолились на церковь и стали вдали,

Свесив русые головы к груди.

……………

Крест на шее, и кровь на ногах,

В самодельные лапти обутых…

Болісними є міркування поета про долю народу:

…Родная земля!

Назови мне такую обитель,

Я такого угла не видал,

Где бы сеятель твой и хранитель,

Где бы русский мужик не стонал?

Відношення Некрасова до реформи 1861 року виражено словами: “Народ освобожден, но счастлив ли народ?”. Вірш “Елегія” – естетичний маніфест поета:

Пускай нам говорит изменчивая мода,

Что тема старая – “страдания народа”

И что поэзия забыть ее должна, -

Не верьте, юноши! Не стареет она.

Муза Некрасова розкривала “бездны темные насилия и зла”: вона не вела від життя, не примиряла з нею, а кликала на боротьбу “с неправдою людской”, “кричала: мщение! и буйным языком на головы врагов звала господень гром!”

А яким же, на думку Некрасова, має бути поет, що надихається цією Музою? У вірші “Поет і громадянин” він висловив свою точку зору на обов’язок поета. Некрасов вважав, що поет має бути насамперед громадянином:

Не может сын глядеть спокойно

На горе матери родной,

Не будет гражданин достойный

К отчизне холоден душой,

Ему нет горше укоризны…

Иди в огонь за честь отчизны,

За убежденье, за любовь…

Він звертався до поета з закликом:

Будь гражданин! Служа искусству,

Для блага ближнего живи…