Короткий зміст “Паризькі таємниці” Сю по главах – Частина 1

У Париж з метою «винагороджувати добро, переслідувати зло, утішати стражденних, осягнути виразки людства, щоб спробувати врятувати хоча б трохи душ від загибелі» інкогніто прибуває принц Герольштейнский Родольф, тридцатисемилетний красень із «більшими жовтувато – карими очами», що прекрасно володіє прийомами кулачного бою й злодійським арго. Замолоду спадкоємець великих герцогів Герольштейнских зробив необачний учинок – довідавшись, що його кохана Сара чекає дитину, вона таємно женився на ній. Старий герцог не визнав цього сполучника, і Родольф насмілився оголити шпагу проти батька. Вихователь Родольфа, підступний Полидори, за допомогою якого був укладений шлюб, повідав розгніваному батькові, що священик, що зробив обряд, не був священиком, а отже, шлюб недійсний. Також він показав юному принцові переписку Сары з її братом, з якої той зрозумів, що Сара не любила його, а лише прагнула досягти високого положення

З тих пор принц сповнений каяття й намагається надолужити свою провину. До того ж життя його затьмарене невигубною скорботою – Сара не побажала віддати йому народжену в неї дочка й незабаром повідомила, що дівчинка вмерла… Бажаючи допомогти нещасній пані Жорж знайти сина, викраденого в неї її злочинним чоловіком, принц, переодягшись мастеровым, спускається на дно Парижа, Тут він знайомиться із чесним малим на прізвисько Поножовщик, що відбув строк за вбивство сержанта. Як би важко не доводилося Поножовщикові, він ніколи не крав. Але, працюючи на бойні, він привчився до виду крові, і, коли в армії сержант грубо обійшовся з ним, у припадку люті схопив ніж і вдарив його. Примара вбитого дотепер мучить чесного малого

Піднесений бійцівськими талантами Родольфа, розчулений його похвалою («Ти зберіг мужність і честь…»), Поножовщик добровільно стає вірним псом Родольфа, готовим випливати за хазяїном куди завгодно. У той же вечір Родольф знайомиться із чарівною дівчиною Лілією – Марією на прізвисько Співуха. Не знаючи батьків, вона росла на піклуванні мегери на прізвисько Сычиха, що мучила неї, змушувала жебрати й красти. Лілія – марія попадає у в’язницю й виходить звідти, коли їй виконується шістнадцять років. Не зумівши знайти роботи, вона приймає запрошення звідниці Людожерки й ступає на шлях пороку

Бачачи, як дівчина страждає від свого положення, Родольф викуповує неї в Людожерки й відвозить у село, на ферму в Букеваль, де доручає її турботам мадам Жорж. Сара хоче відшукати дочка або ж, якщо та вмерла, видати за неї будь – яку іншу підходящу за віком дівчину, щоб зм’якшити серце Родольфа й змусити його женитися на ній. Пошуки приводять її до Сычихе і її дружка – убивці й грабіжникові на прізвисько Грамотій. За допомогою Поножовщика Родольф порушує план Сары й здійснює свій власний – пропонує бандитам ограбувати богатый і ніким не охоронюваний будинок. Зрозуміло, мова йде про одному з паризьких будинків Родольфа, де негідників будуть чекати в засідці люди принца

Не довіряючи Родольфу, Сычиха й Грамотій заманюють його в кубло « серце, ЩоКровоточить,» і скидають у підвал з водою, а самі раніше домовленого строку відправляються грабувати зазначений будинок. Відданість і кмітливість Поножовщика рятує не тільки Родольфа, але і його помічника й друга, сера Вальтера Мэрфа, на який напав Грамотій. Родольф сам вершить правосуддя. Йому відомо, що Грамотій – колишній чоловік пані Жорж.

Ця порочна людина вирішила помститися своїй доброчесній дружині: він викрав їхнього сина, щоб виховати з нього злодія. Однак Франсуа Жермен – так кличуть юнака – зумів бігти, і тепер, як удалося дізнатися Грамотієві, він живе на вулиці Тампль. За наказом Родольфа його чорношкірий лікар Давид засліплює Грамотія

Потім принц вручає нещасному гаманець і відпускає на всі чотири сторони. Принц бажає нагородити Поножовщика й дарує йому м’ясну крамницю. Там на растерявшегося малого знаходять страшні спогади про вбитого сержанта, і він відмовляється від подарунка

Тоді Родольф пропонує йому ферму в Алжирі, той погоджується неї прийняти і їде. Під видом комівояжера Родольф приходить у будинок на вулиці Тампль, зачаровує метушливу й добродушну воротарку, пані Пипле, її чоловіка – шевця, а також гарненьку й працьовиту белошвейку по ім’ю Реготуха, Пані Пипле розповідає мнимому комівояжерові про мешканців будинку. Під самим дахом у жахаючій убогості живе гранильщик дорогоцінних каменів Морель і його насчастное сімейство, що складається із дружини, її божевільної матері, п’ятьох малолітніх дітей і дорослої дочки Луїзи

Луїза живе в служницях у нотаріуса Жака Феррана, що слывет святою людиною, а насправді мерзенний розпусник. Морель навкруги в боргах, його хочуть посадити в боргову в’язницю. Луїза стає жертвою домагань нотаріуса, у неї народжується мертва дитина. Бажаючи позбутися від дівчини, Ферран обвинувачує її в убивстві дитини, і Луїзу відводять втюрьму.

Сплативши кредиторам Мореля, Родольф обіцяє зайнятися долею Луїзи. Нещасній дівчині намагається допомогти й Франсуа Жермен, також службовець у Феррана. Увечері він бере з каси нотаріуса кілька монет для Луїзи, для того щоб наступного дня повернути їх уже із власних заощаджень

Його гроші не знадобилися, але, коли ранком він повертає їх, нотаріус обвинувачує його в розкраданні величезної суми, і Жермена саджають у в’язницю. Про долю Жермена Родольф довідається від Реготухи, який той пише лист, де пояснює, що з ним трапилося, і просить дівчину не думати про нього погано. Чесна гризетка, що завжди харчувала дружні почуття до парубка, вражена случившимся. Бачачи її искреннее горі, Родольф обіцяє їй зайнятися справою Жермена.

За наказом Сары, що приревнувала Лілію – Марію до Родольфу, сліпий Грамотій і Сычиха викрадають Співуху, і вона знову попадає у в’язницю. Сара ж відправляється до нотаріуса Феррану: ніколи йому була довірена рента, призначена для Лілії – Марії. Сара обвинувачує нотаріуса в навмисному вбивстві дівчинки й присвоєнні грошей

Наляканий Ферран зізнається, що дівчинка не вмерла, а була віддана на виховання Сычихе. Сара зустрічається із Сычихой, веде неї до себе й показує портрет маленької Лілії – Марії, у якій та пізнає Співуху. Записуючи оповідання старої мегери, Сара повертається до неї спиною, та наносить їй удар стилетом, забирає коштовності й іде. Але дні Сычихи полічені

Вона йде в кубло « серце, ЩоКровоточить,» , де в підвалі на ланцюзі сидить сліпий Грамотій. Сычиха хоче сховати там коштовності й, як завжди, безкарно поиздеваться над сліпим. Розлютований Грамотій, приловчившись, вистачає мерзенну бабу й буквально роздирає її в жмути. Тим часом нотаріус, домігшись звільнення Співухи, посилає за дівчиною свою віддану служницю, пані Серафен. Ця малопочтенная дама, що ніколи віддала Лілію – Марію Сычихе, повинна запевнити дівчину, що везе її назад у Букеваль, а насправді затягти її до ріки й за допомогою сімейства річкових піратів Марсиалей утопити

Баба не знає, що хазяїн наказав разом з дівчиною утопити і її. План нотаріуса вдався, але тільки наполовину: занепала жінка Вовчиця, що Співуха, сидячи з нею разом у в’язниці, зуміла схилити до чесного життя, витягає її з води. Лілія – марія попадає в лікарню для бедных. Родольф вирішує покласти кінець мерзенностям Феррана, зробивши його жертвою його ж власних страстей. Із цією метою він за допомогою пані Пипле вводить до нього в будинок під видом служниці креолку Сесили, розпусну дружину доктора Давида, який заради цього влаштовують втеча з герольштейнской в’язниці, куди Родольф уклав неї. Розпікши похіть нотаріуса, дівиця выманивает у нього гаманець із документами й тікає

Від незадоволеної пристрасті у Феррана починається гарячка, і він умирає в страшних борошнах. Волею долі Клеманс, молода дружина одного із друзів принца, маркіза д’арвиль, присвячує Родольфа в сумні таємниці свого сімейного життя. Виявляється, д’арвиль страждає спадкоємною епілепсією. Про хворобу чоловіка Клеманс довідалася тільки після весілля, і життя її перетворилася в справжнісіньке пекло. Родольф з гіркотою міркує про недосконалість людських законів, які не можуть урятувати жертву обману від «протиприродного шлюбу».

Бажаючи допомогти молодій жінці, до якої він випробовує щиру симпатію, він пропонує їй зайнятися добродійністю й стати його спільницею «у деяких таємничих інтригах подібного роду». Ревнуючи дружину, д’арвиль підслухує їхня розмова. Він переконується, що помисли Клеманс чисті, але вона ніколи не полюбить його, тому що не може простити, що він до весілля чесно не зізнався їй у своїй недузі. Бажаючи спокутувати дружини, він зважується на страшний пізнає Співуху. Записуючи оповідання старої мегери, Сара повертається до неї спиною, та наносить їй удар стилетом, забирає коштовності й іде

Але дні Сычихи полічені. Вона йде в кубло « серце, ЩоКровоточить,», де в підвалі на ланцюзі сидить сліпий Грамотій. Сычиха хоче сховати там коштовності й, як завжди, безкарно поиздеваться над сліпим. Розлютований Грамотій, приловчившись, вистачає мерзенну бабу й буквально роздирає її вклочья.