Повний зміст Легенда про скляний кринке Астафьев У. П

Легенда про скляний кринкеоб цієї злощасної кринке я вже поминав в одній із глав мимохідь, але давня подія так глибоко впровадилася на згадку людей, такими подробицями й такими пригоди – мі обростило, що вимагає особливого до себе підходу й ґрунтовного відображення. Зовсім недавно про знаменитої бабусин кринке зі сміхом згадала осліпла тітка моя, Августа Іллівна, з роками все частіше й частіше згадує своє й наше минуле життя, так усе з подихом подиву від важкої, але не гнітючої пам’яті, з якої помаленьку, полегоньку улетучилось усе, що затьмарювало минулі дні й роки, і озарилась вона легким смутним світлом минулої, але ніяк що не кінчається радості, зібраної нехай і з малих, рідких осколочков тобі тільки дарованого, єдиного життя.Кринка була одним з перших чудес прогресу – – – і скляна! Прозора. Фигуристая, що молода купчиха. Ближче всього за формою нагадувала вона лампове скло – міхур, тільки поприсадистей, попузатей була кринка з льодистим денцем – луночкой, з ободком біля жерла. Це тобі не громіздка, важка посудина, зліплена й відпалена зі звичайної глини.Баби із усього, почитай, нижнього кінця села, ті, що зібралися в нашій хаті, дивилися кринку на світло – – – і " Усе – Всі як їсти видать. Сметана сяде, простокиша, як на картинці змальована!" – – – і хвасталася бабуся. Баби бриньчали по стінці нігтем, дивуючись тому, що вона дзенькає, але не розвалюється, не розбивається, запитували бабусю, де вона взяла таку чуду й немає чи там ще таких кринок?"Місце треба знати", – – – і посміювалася й млоїла людей бабуся, але, як завжди, під кінець роздобрившись, пояснювала, що купила кринку з нагоди, з рук, однак є слух, начебто кринок таких незабаром буде багато, усім дістанеться, і взагалі, на базарі казали, що геть усе незабаром буде робитися зі скла – – – і будинку, машини, навіть "еропланы" – – – і летиш, і все видать. Скабрезник Терентій доніс дивну звістку: "Опшественные нужники, і ті будуть скляними". Баби жахалися, говорили – – – і не зрячи по радіо казали про світле майбутнє. І яка – небудь бідолашна баба з описаних або потрапили із сім’єю під "тверде" обкладання, їдко містила: – – – і Ім’я че? Раз уже почали над народцем изгаляться, дак вуж не зупиняться.І ми з Алешкой спочатку радувалися разом з бабусею отакому небаченому диву. Дурні, життя не знаючі, від прогресу не утомлені, ми й припустити не могли, скільки випробувань, негод випаде на нашу частку з появою невідомої посудини в нашім будинку.Колись як було? Поставить бабуся кринки з молоком у коморі й чекає, коли сметана настоїться, щоб потім шар сметани ложкою зняти в окрему посудину, нагромадивши її неабияк, збити зі сметани масло, з кисляку напарити в печі сиру.Все це добре й прекрасно – – – і поставити, нагромадити, зняти, збути, на ринку продати, обновку купити. Ну а ми – те, сільські діти, сызмальства звиклі до пошуку, до полювання, навіщо? Перший це дитяча спокуса в сільському будинку – – – і злизати із кринок сметану – – – і так і пішло від цього промислу ганебне звання – – – і криночные блудни. Коштують кринки в ряд на полку, темними, запітнілими, дерев’яними кружками так блюдцями прикриті, і неначебто дражняться: "Ну, торкни! Ну, спробуй! Ах, скусно!" – – – і Алешка пальцем мені загрожує й по заду себе ляскає, показуючи, яке відплата чекає нас від бабусі. Ну й нехай – – – і раз пальцем у кринку й облизую його, так ще й мружуся від задоволення. Алешка слинки ковтає й маячить мені, що палець брудний. Якщо вже черпати, так ловче ложкою – – – і й чистіше, і скоріше.У дві руки, двома ложками швиденько ми працюємо – – – і обробляємо кринки. І відразу лякливо в собі завмираємо, починаємо каятися у вчиненому. Пройде іншою – іншій – інший – день^ – іншої, наступить час знімати сметану із кринок. Що буде? Що буде? Знеможений від внутрішніх борінь, Алешка кається й кличе мене на правеж. Йому вже потрапило, він плаче й з полегшенням чеше задницу. Я підношу йому під ніс кулак: "Хлюзда! Донощик!" – – – і й чешу знадвору. "Розбійник! Криночная блудня! Плаче по тобі, плаче красноярська в’язниця!" – – – і несеться мені слідом.Прийшов кінець криночным блудням, наступив переворот, почався новий "етап" життя, як затверджує активістка Тетяна. Бабуся навмисно на очах ставить скляну кринку з молоком, хвалиться: "Ходять мої ласунки навкруги, облизуються, але не сміють під кришку сунутися, тому як у кринке всі начебто в дзеркалі видать, і оне, субчики, відразу попадуться…" Цю – Те кринку, щоб легше тягати, щоб перед людьми виставитися, стала мені бабуся давати в ліс, по