Короткий зміст Почесний консул Грін Г – Часть 1

Дія відбувається в маленькому аргентинському містечку на границі з Парагваєм наприкінці 1960 – х – початку 1970 – х рр. Головний герой – лікар Эдуардс Пларр, політичний емігрант із Парагваю, звідки виїхав з матір’ю чотирнадцятилітнім підлітком. Його батько, по походженню англієць, борець проти режиму Генерала (мається на увазі диктатор Стреснер), залишився в Парагваї, і герой нічого не знає про його долю: чи вбитий він, чи вмер від хвороби або став політичним ув’язненим. Сам доктор Пларр учився в Буенос – Айресі, але переїхав у це північне містечко, де було легше одержати лікарську практику, де були живі спогади про батька, з яким він багато років тому розстався на тім бережу Парани й де він був подалі від матері, обмеженої міщанки, для якої головний сенс життя складався в поїданні незліченних тістечок. Мати доктора живе в столиці, і він раз у три місяці відвідує її.

Крім доктора в містечку живуть ще два англійці – викладач англійської мови доктор Хэмфрис і почесний консул Чарли Фортнум. У коло спілкування головного героя входить і письменник Хорхе Хулио Сааведра, що пише довгі, нудні романи, сповнені духу machismo (культ чоловічої сили й доблесті), невід’ємної риси латиноамериканців.

У цей день докторові не хочеться вертатися додому – він боїться, що подзвонить Клара, дружина Чарли Фортнума, що давно складається з ним у любовному зв’язку й чекає від нього дитини. Сам почесний консул запрошений на обід до губернатора, щоб бути перекладачем у почесного гостя – американського посла. Доктор не хоче з нею зустрічатися, тому що побоюється, що Фортнум занадто рано повернеться додому й застане їх на місці злочину. Повечерявши з Хэмфрисом і зігравши дві партії в шахи, доктор їде додому.

О другій годині ночі його будить телефон – дзвонять підпільники, що переправилися з Парагваю, що вирішили захопити американського посла, щоб обміняти його на політичних ув’язнених. Серед «революціонерів» – два однокласники доктора, яким він по дружби повідомив відомості про місцезнаходження посла. Вони просять його терміново приїхати, тому що заручник при смерті. Доктори мучать дурні передчуття.

Його привозять у бідонвіль, квартал бідноти, де ніколи не просихає бруд, немає питної води і яких би те не було зручностей і бігають рахитичные, хворі від недоїдання діти. Заручника тримають в одній з хатин. Він без свідомості від передозування снотворного. Увійшовши до хворого, доктор довідається в ньому почесного консула Чарли Фортнума, якого захопили замість посла. Опам’ятавшись, Фортнум теж довідається доктора. Пларр радить його відпустити, але його друзі: колишній священик Леон Ривас і Акуино Рибера – бояться ослухатися керівника групи Ель Тигрі. До того ж вони сподіваються в обмін на життя Фортнума зажадати звільнення десяти політв’язнів, у тому числі батька доктори (за американського посла вони збиралися просити двадцять). Марне Пларр намагається довести, що почесний консул занадто дрібна сошка, щоб заради нього американці стали сваритися з Генералом.

Доктор Пларр згадує, як він познайомився з Фортнумом. Якось через кілька тижнів після його приїзду з Буенос – Айреса доктор проходив повз Італійський клуб – невеликого ресторанчика, де кухар – угорець умів готовити тільки гуляш, – і його окликнув доктор Хэмфрис. Йому потрібна була допомога, щоб відвезти в устілку п’яного Фортнума додому. Спочатку Фортнум рвався в публічний будинок, але потім погодився, щоб доктор відвіз його в консульство, і по дорозі бовтав усяку дурницю, розповідаючи, зокрема, як один раз вивісив британський прапор нагору ногами, а Хэмфрис доніс на нього послові. У доктора від цієї зустрічі залишився неприємний осад.

Місяця через два докторів знадобилося завірити деякі документи, і він відправився в консульство. Фортнум його не довідався, за документи взяв тисячу песо без розписки й розповів, що був колись одружений, але дружину не любив, хоча мріяв мати дітей; що батько його був тиран; що як дипломат має право раз у два роки виписувати через границю машину, яку можна вигідно продати… Доктор прописує йому ліки від тиску й радить кинути пити.

Через два роки доктор нарешті наважується відвідати заклад сеньйори Санчес. Приходить він туди в супроводі Сааведры, що після марних спроб пояснити щось докторові щодо принципів своєї творчості йде з однієї з дівиць. Увага ж доктора залучає дівчина з родимкою на чолі, що тільки що проводила клієнта, але поки доктор бореться з почуттям бридливості, вона йде з новим відвідувачем. Коли доктор приблизно через рік знову навідується туди, дівчини з родимкою вже немає.

Випадково в посольстві Пларр довідається, що Фортнум женився, і коли той викликає доктора до себе в маєток, щоб оглянути захворілу дружину, Пларр довідається в ній дівчину з родимкою. Фортнум дуже дорожить Кларою, хоче зробити її щасливої. Вертаючись від консула, Пларр невідступно думає про неї.

Вони зустрічаються в майстерні фотографа Грубера, і доктор купує їй дорогі окуляри. Після цього він запрошує її до себе, і вони стають коханцями.

…Ранком після викрадення доктор їде відвідати Клару в маєток Фортнума, Там він зустрічає начальника поліції полковника Переса, У відповідь на питання полковника доктор так невміло бреше, що ризикує викликати на себе підозри. Поліцейський догадується, що Фортнума викрали помилково.

Пізніше доктор згадує свою першу зустріч із однокласниками, що стали борцями з парагвайським режимом. Акуино розповідав про катування, які йому довелося перенести, – на правій руці в нього бракує трьох пальців. Підпільникам удалося відбити Акуино, коли його перевозили з однієї поліцейської ділянки в іншій. Доктор погодився їм допомогти в надії довідатися що – небудь про батька.

Придя в себе, Чарли Фортнум намагається довідатися, що його чекає. Відчувши в Леоні священика, він пробує його розжалобити, але марне. Отчаявшись умовити викрадачів його відпустити, Чарли Фортнум намагається бігти, але Акуино ранить його в щиколотку.

Тим часом Пларр просить британського посла, щоб той сприяв звільненню Фортнума, але посол давно мріє позбутися від почесного консула й лише радить докторові від імені Англійського клубу їхнього міста звернутися в провідні газети Англії й США. Полковник Перес скептично дивиться на цю витівку: тільки що від бомби терориста вибухнув літак, загинули сто шістдесят чоловік, так хто ж після цього стане турбуватися про якімсь Чарли Фортнуме?

Пларр намагається переконати Сааведру й Хэмфриса підписати його телеграму, але обоє відмовляються, Сааведра, що одержав недавно недоброзичливе відкликання в пресі, бажає залучити до себе увага громадськості й пропонує себе як заручник замість Фортнума. Із цією новиною Пларр і виходить на центральні газети.

Повернувшись додому, він застає в себе Клару, але її визнання в любові перериває прихід полковника Переса. Під час його відвідування дзвонить Леон, і докторові доводиться на ходу придумувати пояснення. Полковник говорить, що з погляду здорового глузду нелогічно рятувати такого старого, яким є батько доктора, і натякає, що, висуваючи вимогу про його звільнення, викрадачі платять докторові за якусь допомогу. Його цікавить і те, яким образом викрадачі могли довідатися програму перебування американського посла в їхньому містечку. Втім, з’ясувавши, що Клара тут, у доктора, полковник витлумачує його дії на свій лад. Тільки перед самим відходом він повідомляє, що насправді батько доктори вбитий при спробі до втечі, що почав разом з Акуино.

Коли знову дзвонить Леон, доктор у чоло запитує його про батька, і той зізнається, що він загинув. Проте доктор погоджується приїхати й зробити Фортнуму перев’язку, але його теж залишають заручником. Обстановка розжарюється – пропозиція Сааведры ніхто не сприйняв серйозно; британський уряд поспішило откреститься від Фортнума, заявивши, що він не член дипломатичного корпуса; у Диего, одного з «революціонерів», здали нерви, він спробував бігти й був застрелений поліцією; бідонвіль облітав поліцейський вертоліт… Пларр пояснює Леонові, що їхня витівка провалилася.

Леон збирається вбити Фортнума, інакше захоплення заручників більше ніколи ні на кого не подіє, але поки вони ведуть нескінченні дискусії, у дворі лунає посилений динаміками голос полковника Переса. Він пропонує здатися. Першим повинен вийти консул, за ним по черзі всі інші; кожного, хто вийде першим, крім консула, чекає смерть. Викрадачі знову починають сперечатися, а Пларр іде до Фортнуму й раптом довідається, що той чув, як він говорив про свій зв’язок із Кларою. У цей драматичний момент Пларр усвідомить, що не вміє любити й що жалюгідний п’яничка Фортнум у цьому змісті вище його. Не бажаючи, щоб Фортнума вбивали, він у надії переговорити з Пересем виходить із будинку, але його смертельно ранять. У результаті поліцейської акції гинуть всі, і лише Фортнум залишається в живі.

На похоронах Пларра Перес говорить, що доктори вбили «революціонери». Фортнум намагається довести, що ця справа рук поліції, але його ніхто не хоче слухати. Представник посольства повідомляє Фортнуму, що його відправляють у відставку, хоча й обіцяють нагородити.

Але найбільше Фортнума бісить байдужість Клари: йому важко зрозуміти, чому вона не переживає смерть коханця. І раптом він бачить її сльози. Це прояв почуття, нехай навіть до іншого чоловіка, будить у ньому ніжність до неї й до дитини, який він любить, незважаючи ні на що