Повний зміст Із "ізборника 1073 року" Давньоруська література 1/2

З "ІЗБОРНИКА 1073 РОКУ"

Немесия єпископа емесского із твору «Про єство людському»

Про людину знаю: споконвічно ми думаємо, він не був ні смертним, ні безсмертним, але перебував на границі тої й іншої природи: щоб, якщо піде плотським недосконалостям, піддався б і плотським спокусам; якщо ж зволіє те, що пов’язане з душею, удостоївся б блага безсмертя. Адже якби Бог споконвічно створив його смертним, то не засудив би його, согрешившего, на смерть. Тому що смертного смертю ніхто не карає. Якби, знову ж, – безсмертним, то він не бідував би в тілесній їжі, та й <Бог> так швидко не покаявся б і колишн безсмертним не зробив би відразу смертним. Це видно адже й по согрешившим ангелах: согрешив, вони залишилися, відповідно до первісної природи, безсмертними, очікуючи іншого суду за гріхи, а не смерті. Тому справа варто розуміти або таким чином, або ж, що створено він був смертним, але, поступово вдосконалюючись, міг стати безсмертним, тобто був безсмертним у потенції. Оскільки ж не було йому на користь раніше досягнення досконалості знати свою природу, <Бог> заборонив йому вкушати від древа пізнання. Були адже, та й тепер ще є, великі сили в плодах; а тоді, як <завжди> на початку, вони проявлялися щонайкраще й мали більше ефективну дію. Та й смачний він був, той плід, що давав знання своєї природи. Не хотів же Бог його дати, щоб людина не довідалася своєї природи до того, як став зробленим, і, усвідомивши, що йому багато чого бракує, не став би піклуватися про тілесні потреби, залишивши турботу про душ; із цієї причини й заборонив Він йому вкушати від плода пізнання. Ослухавшись же й усвідомивши себе, той відпав від досконалості. Він став думати про плотську потребу, тому що відразу почав шукати собі одяг. Писання адже говорить: «Уразумел, що він наг». Колись же він міг натхнення, яким його створив Бог, і в невіданні про себе. Відпавши ж від досконалості, він відпав і від безсмертя, якесь згодом знову одержує благодаттю вйого, що створив.Після відпадання людині дозволена була м’ясна їжа. Раніше адже <Бог> велів йому задовольнятися тільки плодами землі. Вони адже були й у раї. А коли він позбавлений був досконалості, йому було попущено й прощене є м’ясо. Потрібні адже людині їжа й питие, тому що вони проходять і виходять. Тому що виснажується жива істота через видимі й невидимі отвори, так що необхідно або привносити на місце виснажува_ рівне, або живій істоті бути знищеним через недолік вхідного. Оскільки виснажуються суха й вологе <речовина> і подих, життя має потребу в сухій і вологій їжі й у подиху. Їжа ж наша й питие складаються з тих же елементів, з яких ми складені. Кожний адже харчується тим, що йому подібно, а протилежним лікується.І адже не тільки краси заради, але й для того, щоб людина перевершувала всіх живих істот більше тонким почуттям дотику, не покладені на нас ні товста шкіра, ні волосся, як у тварин, і тому нам потрібні підходящі одяги – і на випадок поганої погоди, і через заподіюваний звірами шкоди. А через дурне співвідношення <органічних соків>, якісних змін і даного тілу почуття потрібні були лікарі й ліки. Якби ми не мали почуття, то не випробовували б болі; не страждаючи, не намагалися б лікуватися й гинули б у невіданні, не зціляючи небезпечного ушкодження. А спершу нам нічого цього не було потрібно, тому що безсловесні тварини не сміли шкодити людині, а він міг всіх їх вражати, і все було йому покірно – поки він утримував свої страсті. Переможений же ними, він був переможений і зовнішніми подібними їм звірами. Разом із гріхом прийшов адже й шкоду, що відбувається від них. А що це істина, показують нам люди, що проводили добре життя, що не перетерпіли шкоди ні від кого з таких, – як Данило від левів і Павло від змій.І хто гідним образом не подивується шляхетності цієї живої істоти, що зв’язує в собі смертне з безсмертним, словесне з безсловесним, носячись розумом у своєму єстві образ усього створеного, і тому називається «малим миром»? Такої честі сподобився він від Бога й Промислу, що заради нього – і сьогодення, і майбутнє, і Бог став людиною, і він – Божие чадо, на небесах царює, по образі й подобі Божию створений, із Христом перебуває, вище всякого початку й усякої влади сидить. Хто може словами виразити те, що йому властиво? Адже він перепливає величезні безодні, проходить думкою крізь небеса, осягає рух, отстояния й величини зірок, працює на землі й у морі, не боїться ні звірів, ні китів, володіє всякими наукою й мистецтвом, на відстані в листах розмовляє з ким хоче, анітрошки обмежува_ не тілом, пророкує майбутнє, над всім начальствует, усім володіє, усім харчується, від усього дарунки приемле