Твір по картині Левитана “Владимирка” – Левитан Исаак

«Владимирка» – одне з відомих полотен російського художника – передвижника Й. И.Левитана. Головною героїнею картини є дорога – знаменита дорога з Москви у Владимир, по якій этапировали ув’язнених в одну з основних пересильних в’язниць Росії. Більше відома ця в’язниця стала вже в наш час завдяки популярній пісні Михайла Кола «Владимирський централ». Таким чином, завдяки цій сумовитій метафорі, перегукуються живопис і музика, минуле й сьогодення

У російському мистецтві взагалі й у російського живопису зокрема образ дороги займає одне із центральних місць. І не тільки тому, що традиційно в Росії два лиха: дурні й дороги. Просто російські простори настільки великі, що вони обов’язково перетинаються дорогами. А російської людини дорога завжди вабила своєю невідомістю, новими враженнями, очікуваннями чогось цікавого

Можливо, недарма до образа дороги И. И.Левитан також звернувся ще й тому, що хотів запам’ятати своєрідний переклик назви свого художнього співтовариства – Товариства пересувних художніх виставок – і дороги: і в одному, і в іншому є рух

Звернемося до самої картини. Дорога займає на ній не тільки центральне положення, але і як би розсікає її навпіл, ідучи далеко вдалину. З боків дороги – звичний пейзаж середньої смуги Росії: трава, кущі, що самотньо ростуть дерева, які ближче до обрію переходять у густі заросли

Праворуч від дороги – пришляховий стовпчик з іконою, у якого молиться мандрівниця. Можливо, вона йде по цій дорозі, тому що раніше по ній у кайданах пройшов хтось із її рідних. Тому вона бажає йому благополучно дійти в нього нелегкому шляхи

Мандрівниця коштує так далеко, що фігура її ледь угадується. Мандрівниця одягнена в чорне, і контрастно виділяється тільки біла торбинка на плечі. Взагалі, картина не багата на ярки фарби: навіть трава, що повинна бути зеленої, насправді тьмяна, начебто припорошена пилом

У тон землі й небо – воно теж похмуре, сіре, з нескінченними хмарами. Тільки білою плямою десь удалині виділяються будови монастиря так закрут ріки. Такими фарбами художник і хотів передати й дорогу, як символ Росії, і долю її народу