Авторська позиція в романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” – Булгаков Михайло

“Майстер і Маргарита” – одне із самих складних для розуміння добутків, воно наповнено символами й образами, не все з яких ще розгадані. Проте, можна розділити роман, грубо говорячи, на ряд висловлень по декількох темах, з них можна зробити висновок про думку Булгакова по цимим питанням

По – перше, це релігія, тому що біля шостої частини роману займають так звані ершалаимские глави, центральний герой яких, Иешуа, є образом, що співвідноситься з євангельським Ісусом. Про те, чи був сам автор віруючої, можна лише догадуватися; якщо й був, то подання про бога, про структуру його миру в нього своє. Судячи із цього роману, письменник міркував так: бог (тут Иешуа) дуже слабшав, не має велику владу, але всі сили направляє на добро, за що й страждає, допомагаючи часом злим людям. Народ глухий до своєму “пророкові”. Протягом історії про Иешуа ясно звучить мотив байдужості юрби; так, в описі страти Иешуа, Булгаков навмисно акцентує слово “цікаві”: народ прийшов не з жалості або ненависті, а із цікавості. “По знівеченій особі Иешуа” можна було зрозуміти, що його “били за його проповіді”, тобто народ не здатний сприймати їх.

Могутність же сатани (Воланда) необмежено, він відрізняється від бога тим, що дії свої може направити й на шкоду людині, щоб покарати його. Функція сатани як шкідника людства виключається, тому що сама людина виконує її. Воланд уміє розрізняти добро й зло й, як ні парадоксально (адже він сатана, уособлення темних сил), карає зло й допомагає добру. Іуду, барона Майгеля, Берліоза він не просто карає страхом і жахом, як інших, але й смертю, що виділяє їх на тлі інших “мертвих душ”. Очевидно, на думку автора, вони грають найбільш значиму роль у світі Зла. Воланд наділений більшою силою й не залежить від людей; якщо Иешуа може лише словесно щось вселяти, якщо він любить усіх (усе для нього “добрі”), але його майже ніхто не розуміє, то Воланд однією тільки думкою здатний розвіяти людини по вітрі або підняти до небес, але він нехтує людей, з тої висоти, звідки він дивиться на них, вони незначні, крейди й презренны.

Звідси друга проблема, освітлена в романі, – протиборство добра й зла. Тут, на думку Булгакова, парадокс: злом є людство, а бог і сатана, об’єднавшись, рятують його від нього самого

Третя тема не така глобальна, але філософські міркування на її рахунок займають чимало місця в літературній творчості. На прикладі Майстра Булгаков розкриває проблему волі творчості. Сам письменник був пригноблюємо критиками й тому, видимо, у романі виник гротескно – комічний образ Массолита й літераторів, що входять у нього. Створивши подібний образ, Булгаков “кинув камінь” і убік уряду в цілому, тому що яким повинні бути держава й влада, щоб з’явилося таке “чудовисько”. Крім того, у романі зачіпається тема “поета” і його заступника, адже недарма Майстер наполегливо повторює, що пише не про Иешуа, а про Понтія Пілаті. Від того, як зложаться відносини “поета” і заступника, залежить доля героя. Булгаков говорить про те, що юрба згодом залишається незмінної, і тому основний інтерес письменника спрямований на те, де знайти силу, здатну захистити “пророка” і “поета”, стати посередником між ним і юрбою

Четвертий шар дуже ліричний. Він виражає мрію, надію письменника на існування любові, подібної тієї, що з’єднала Майстра й Маргариту. Це дуже ліричний момент роману, і для більшого піднесення краси цього почуття Булгаков поміщає героїв у моторошні умови, розлучає їх і взагалі піддає різноманітним випробуванням. Їхній зустрічі сприяє магія, і цей факт, імовірно, служить натяком на те, що такому почуттю в реальному житті існувати неможливо.

В “Майстру й Маргариті” Булгаков виступає у всіх своїх звичних іпостасях. Ми знову зіштовхуємося зі звичними темами й мотивами – гастрономія, троянди, Фауст, квартирне питання, театральний мир. Знову й знову автор розкриває нам свій осуд насильства, бюрократії, негуманності влада імущих. Ми поринаємо в міркування про суть історії, про нерозуміння художника й суспільства, осправедливости.