Твір по картині И. Левитана «Золота осінь» – Левитан Исаак
Незважаючи на те, що свою картину «Золота осінь» знаменитий російський художник И. И.Левитан написав у далекому 1895 році, вона дотепер є класичною асоціацією в будь – якої людини, у якого попросять згадати яку – небудь картину на тему традиційного осіннього пейзажу
Секрет простий: авторові вдалося в художнім полотні передати не тільки кольору осіни, але і її звуки й заходи, її музику і її настрій. Картина настільки реалістична й правдива, що виникає відчуття проникнення в її простір: варто зробити крок – і можна доторкнутися до беріз, відчути прохолодь річкової води, пройтися по шарудливих листах, зірвати травинку
Три стихії представив художник на своє полотні. Перша – земля. Вона різна: і покрита пожовтілою травою, і засіяна опалим листям. А вдалечині, там, де на пагорбах розкинулося село, видніються яскраво – зелені сходи озимих. Друга стихія – це вода. Недарма центральне місце на полотні відведено ріці, що повільно й спокійно несе свої води, изгибаясь удалині. І нехай це не більша ріка, а, мабуть, річечка, вона відіграє роль свого роду дзеркала, у якому відбивається третя стихія – повітря, вірніше, небо й хмари. Вони ще не важкі, дощові, а легені, майже що прозорі
И. И.Левитан запам’ятав зеніт краси природи Росії середньої смуги. Мідь і золото осинок і беріз доповнюється яскравим багрянцем чагарнику, що росте й у гаї, по берегах річечки. А гайок на правом бережу – зовсім ще зелена, вона ще не потрапила під владу осіни. Колірна пишнота картини неможливо передати, неможливо вловити, як яскраво – жовтий колір переходить у золотий і жовтогарячий
Цікавий художній прийом, використаний И. И. Левитаном при написанні цього полотна. Якщо уважно придивитися до переднього плану картини, то можна помітити, як написана річечка: мазки фарби покладені не уздовж її плини, а вертикально: вода як би грає, вирує, але далі за течією вона заспокоюється й починає повільний рух
Такий же прийом побудови простору використаний і в зображенні берега ліворуч: щільним шаром нанесені фарби там, де зображується золоте листя беріз на передньому плані, так само написані осінні трави й квіти. Але чим далі в глибину пейзажу, тим мазки стають більше легкими й розмитими. У результаті з’являється перехід від реалізму ксимволизму.
Загальний ліричний настрій картини – умиротворення, спокій, зачарування, тихий смуток від розуміння того, що спереду – зима, але зараз ще можна порадіти справжньому осінньому теплу
