Тема природи у творчості Валентина Распутіна – Распутін Валентин

Природа завжди була важливим джерелом натхнення для багатьох письменників. Багато хто знаходили небачену красу пейзажів, інші описували зміну пір року, інші міркували на філософські теми. Але лише мала частина авторів коли – небудь піднімали питання про охорону навколишньої нас природи. Саме цю тему вибирає Распутін для своїх розповідей

У своїх добутках автор як би перевіряє відношення людини до природи – гідне воно чи ні. Саме тому у всіх творах Распутіна відчувається тривога й занепокоєння про рідну природу й про людину, про його відношення до матінки – природи. Распутін уважав, що відношенням до природи можна перевірити моральність людини, його моральні й життєві принципи, відношення кжизни.

Особливо яскраво це відбивається в добутку «Прощання із Запеклої».

Маленький острівець затоплять, знищать, а потім тут зведуть ГЕС. Люди повстають проти людей. Корінні жителі встають на захист рідного куточка й природи. Але що ж можна зробити, якщо «є спеціальна постанова!» люди не бажають прощатися з рідною землею. Затоплення могил для них – це зрада своїм предкам, найбільше зрадництво

Але природа не бажає програвати битву. Величезний Листовень, що тримає своїми коріннями Матеру, противиться зведенню ГЕС. Тоді йдуть і будівельники й інженери, які так запекло намагалися знищити «щось живе». Природа зможе постояти сама за себе, але все – таки, люди повинні захищати її.

Сама книга присвячена боротьбі нового й старого життя, традицій і сучасності. Є один істотний образ, що являє собою саму Природу – Хазяїн Острова. Це дух, що противиться насильству над природою, людському неразумию.

Автор несе нам думка, що природа навіть добріше нас людей. Вона більше милосердна й щиросерда. Усе, що оточує нас, це природа

Гарна, безтурботна й чесна з нами. Ми завжди можемо відпочити на тлі природи, насолодитися її дарунками, але ми не повинні забувати й про те, що ми – частина природи. Ми вийшли із природи, і повинні залишитися її родинною, а не ворожою частиною. Саме це хоче показати й довести нам автор, розповідаючи такі життєві історії, коли людин потребительски ставиться кприроде.

Людина – розумна істота, що може змінити мир до кращого. Потрібно дбайливо ставитися до того, що в нас є. Адже всього цього могло б і не бути. Распутін уважає, що людський жаль і доброта не повинні мати границь. Людина допомагає людині, людина допомагає природі