Аналіз байки Крилова «Обоз» – Ломоносов Михайло
Багато байок И. А. Крилова присвячені конкретним історичним ситуаціям, зокрема війні 1812 року
Автор використовує характерний для байки прийом – алегорію, тобто іносказання. Така байка «Обоз». З історії відомо, що полководець М. И. Кутузов піддавався постійним нападкам Олександра I за свою стратегію й тактику. Нетерплячий цар не міг зрозуміти відхилення Кутузова від рішучих дій і здачі Москви Наполеонові. Крилов виправдує неспішні, але продумані дії Кутузова, вірячи його військовому досвіду й життєвій мудрості. Тому автор малює небезпечну ситуацію, де Обоз із горщиками повинен був спуститися із крутої гори. Старий добрий кінь не поспішає, обережно везе хазяйський вантаж. Молодий кінь критикує коня за всі його, як їй здається, помилки:
Який осел! Добро б було в гору
Або в нічну пору, –
А те й під гору, і вдень!
Дивитися, так вийдеш із терпенья!
Уж воду б тягав, коли немає в тобі уменья!
И, звичайно, сам кінь уважає, що вона зробить всі набагато краще:
И возик свій ми не звеземо, а скотимо!
Але, не знаючи законів руху, кінь жорстоко прорахувався: віз, що напирає зверху, змусив віз раскатиться й зробив її некерованої. Промчавшись «по каменях, вибоїнам», кінь упустив віз у канаву:
Прощай, хазяйські горщики!
Під образом «Коня доброго» Крилов мав на увазі Кутузова – обережного й досвідченого полководця. А в образі «Коня молодий» – Олександра I, нетерплячого, що квапив полководця до необдуманих, поспішних дій
Наприкінці байки звучить авторська мораль – мораль, що виражає основний зміст добутку:
Як у людях багато хто мають слабість ту ж:
Усе здається в іншому помилкою нам;
А приймешся за справу сам,
Так напроказишь удвічі гірше.
В останніх словах схований натяк на поразку Олександра I у битві під Аустерлице (росіянці армією там командував сам цар).
Таким чином, ми бачимо, що байка розкриває відношення автора до конкретної історичної події. Образи головних героїв переконливі, вони рисуються через їхнє поводження, а також мовну характеристику. Автор використовує розмовні просторічні вираження:
«Ай, кінь хвалений, те – те диво!»;
« Дивися – Тко нас, як ми махнемо!»;
«… і з возом – бух у канаву!»
Це ще раз підтверджує те, що И. А. Крилов – воістину народний письменник, чиї байки читачі знають і люблять сдетства.
