Повний зміст Полунощники Лєсков Н. С. 1/6

Н. С.Лесковполунощникипейзаж і жанрпарки жіноче лепетання, ЩоСпить ночі трепетанье,Життя мышья біганина.Пушкин…Я був смутно настроєний і дуже нудьгував. Виїхати з міста на літо було ще рано, і мені порадили зробити нетривалу прогулянку з метою побачити нові, непримелькавшиеся особи. Я здався на переконання моїх друзів і поїхав. Я не знав ніяких порядків міста, куди тримав шлях, ні вдач людей, з якими мені там прийде зустрітися, але фортуна початку благоприятствовать мені з першого кроку. На першій же порах під час подорожі я знайшов послужливих і досвідчених людей, які робили цю подорож уже не перший раз, і вони навчили мене, де треба пристати і як себе пристойнее тримати. Я все взяв до відома й зупинився там, де зупиняються всі, кого тягне сюди покликання. Установа це не готель і не готель, а воно досконало приватний будинок, пристосований згідно смаку й надобностям тутешніх відвідувачів, і називається він – "Ажидация".Мені дісталася маленька кімната. Вибирати приміщень тут не прийнято, а дорівнює не прийняте й претендувати на їхні відносні незручності. Це все людина довідається ще під час короткого переїзду. Усякий міститься тут на тім місці, яке йому відведуть; а що кому треба відвести – це відразу визначає проникливе око дуже жвавої жінки, що називають "риндательша"; якщо ж немає на місці самої "риндательши", тоді сортировкою відвідувачів займається підручна ключниця, що складається при ній. Обидві вони, повидимому, шляхетного походження, або принаймні це дами, які досить бачили світло й мають про нього належне поняття. Нинішній солідний вік обох дам, здається, повинен би зберігати їх від усякого лихомовства, а здоровий глузд і благочестя написані на їхніх особах, хоча, втім, досить різними штибами. Лик "риндательши" ударяє в сухий, візантійський стиль, а ключниці з дугоподібними бровами належить італійській школі. Обидві ці жінки, безсумнівно, розумні й ставляться до розряду тих, про які сказане: "Їх же не оплетеши". Один одному вони посміхалися як друзі, але в очах їх, здавалося, світилися якісь інші почуття, зовсім не схожі із щирою дружбою. Спостережлива людина могла подумати, що цих жінок зв’язує начебто якесь взаємне побоювання.У їхньому незвичайному будинку панує система: як до них "привалить" публіка, або, як неї називають, – "толпучка", дами зустрічають гостей і негайно ж їх сортують; знайомих осіб вони прямо розміщають по відомих кімнатах, а незнайомих піддають завбачливому розбору, після чого кожний ожидатель одержить в "Ажидации" таке приміщення, якого він заслуговує. {Слово "Ажидацдя" тут уживається у двох змістах: а) як назва установи, де "очікують", і б) як сама дія очікування. В одному випадку воно пишеться із прописної букви, а в іншому – з рядкової. (Прим. автора.)}Для цього насамперед ожидателей спочатку "зіб’ють у кут до володарки". Тут "в ажидации" трошки помолятся перед більшим образом, а їх у цей час розцінять і розсортують.Досить великий будинок у два поверхи становить одне приміщення – "для що очікують". Справа, мабуть, ведеться дуже просто, але ґрунтовно: в особі ключниці зосереджені більша економічна сила й виконавча поліцейська влада.Сила моральн і політична перебуває в руках самої "риндательши". Інший домашній штат "Ажидации" складається з услуживающих осіб жіновий статі, які перебувають майже в постійних побегушках. Крім того, є "куфарка". Весь цей підбор належить до службових типів самого нижчого сорту. Втім, в "куфарки" є драпова тальма, у якій вона, мабуть, служила ще "генералові", – тепер вона неї дотримує більше для важливості й показується в ній публіці, або "толпучке".Чоловіків убачається двоє: один коштує при дверях у нижньому поверсі, а іншої сидить у вікна наприкінці коридору, за шкафиком.Перший робить враження придуркуватого простачка; другий – жвавий жох з відставних військових.Розміщення в "Ажидации" відмінно пристосовано до ожидательской мети. В обох поверхах уздовж усього будинку йде посередині коридор, а по сторонам – стойлицы.Це "номера для ожидателей". Тут не називають: "приїжджаючі" або " щоприбувають", а " щоочікують". Це солідніше й соответственнее.Коридори нагорі й унизу просторі й світлі. Наприкінці кожного з них по вікну. Коридор нижнього поверху втримується в посередній чистоті. Особливої чистоти ні, – її тут і не вбережеш, тому що сюди входять прямо з надвір’я й відразу роздягаються й обтирають взуття. Відразу й печурка, де ста
влять самовари, і хід у кухню, звідки пахне грибним і рибним. На одній зі стін великий образ володарки й поруч поменше образ, перед ним лампада, аналой і на підлозі витертий коврик, а навпроти дерев’яна лава зі спинкою, з так званих твердих диванів.У різних місцях фотографічні й друковані портрети того самого духовної особи.Із приходу всі ожидатели йдуть до володарки й моляться, або, як говорять, "припадають". Потім усіх розводять у їхні номери.Знайомі мають номера улюблені, які як би завжди складаються за ними. З них деякі навіть і не "припадають" у коридорі, а, привітавшись із господарками, прямо проходять в "свої номери". Їм тільки говорять: – Подаруйте.Інших, "які первенькие, але почище", оселяють по розсуду у вільних номерах першого й другого поверху.Це – Аристократія незвичайного будинку. Вони одержують розподіл незабаром. Їм немає потреби чекати, поки розмістять всіх інших. Інших ключниця бере й веде в загальну.В одного з вікон нижнього коридору, за маленьким жовтим шкафиком, міститься відставний військовий з дуже серйозним вираженням. Біля нього на табуретике сидить дитина, хлопчик років дев’яти, що має в рисах велика подібність із військовим. Перед хлопчиком купа розкритих конвертів, з яких він змочує слюнями марки й переклеює їх у зошит. Робить він це незабаром і спритно й із замечательною, недетскою, серйозністю, которою, очевидно, дуже зацікавлена варта біля нього куховарка в драповій тальмі. Вона довго на нього дивиться, і, нарешті, зітхає й говорить: – Принадність як спритно, – лапочки начебто в мышоночка – так і виляють!Батько цього старанного отрока, мабуть, має тут досить серйозне значення й сидить міцно на дебелому стільці, під яким постелений м’який коврик. Військовий переглядає якісь записки й щось викладає на маленьких рахунках, але це його не цілком поглинає: він все бачить і чує; повз нього ніхто не пройде, щоб він не побачив і не повів на нього оком і вусами.Шкафик у нього покритий черною, запачканною клеенкою, на якій коштує чорнильниця з гусячим пером і лежать нарізані листки паперу.У середині в шафі є чисті поминальні книжки, лампадне масло, воскові свічі й ладан, а також якісь брошюрки й фотографічні портрети меншого й більшого розміру.Воїн цей – людин солідного століття й безсумнівно дуже твердого характеру.Прислуга дала йому прозвання "балик".Номера нижнього поверху "Ажидации" усе трошечки із брудної й з кислуватим заходом, що начебто привезений сюди з різних місць міцно запеченим у пирогах з горохом. Всі "комнатки", крім двох, мають по одному вікну з худенькими фіранками, расщипанными дірками посередине на тих місцях, де їх зручно можна сколоти шпильками. Меблювання вбога, але, однак, у кожному стойлице є ліжко, вішалка для плаття, столик і стільці. У двох більших кімнатах, що мають по двох вікна, коштує по кепському клейончастому дивані. Одна із цих кімнат називається "общею", тому що в ній пристають такі з ожидателей, які не бажають або не можуть брати для себе окремого номера. У всіх кімнатах є образи й портретики; у спільній кімнаті образ значно більшого розміру, чим в окремих номерах, і перед ним тепліє "невгасима". Інша невгасима горить перед володаркою в коридорі.Перед образами в номерах теж є лампади, які, втім, запалюються при вході сюди ожидателей, н притім, без сумніву, на їхній рахунок, тому що тут же є кружка "на масло". Лампади возжигает воїн, що має свій торговельний пост у шкафика.Деякі з ожидателей не задовольняються вогнем лампад і ще прилепливают перед номерними образами воскові свічки. Це їм дозволяется й навіть заохочується, але не інакше, як тоді, коли самі ожидатели перебувають у кімнаті й не сплять. При виході ж з кімнати або при відході до сну вони зобов’язані гасити свічі, але лампади в них можуть горіти у всю ніч.Бувають випадки, що деякі, помолившись і лігши в постіль, залишають приліплені свічі "догоряти", але "риндательша" або її помічниця неодмінно це зауважують і зараз же постукають рукою у двері й попросять погасити.Спостерігають вони за цим ретельно, і вкритися від них нікому неможливо.У верхньому поверсі "Ажидации" усе чистіше й краще. Коридор так само широкий, як і внизу, але незрівнянно світліше. Він має приємний і навіть веселий вид і служить місцем бесід і прогулянок. У вікнах, якими закінчується коридор по одну й по іншу сторону, коштують купецькі квіти: герань, бальзаміни, волкамерия, червоний лопушок і мольне дерево, що доводить тут своє безсилля проти величезного достатку моли. На одному вікні