Безсумнівно комедія “Ревізор” є одним із самих яскравих добутків не тільки Гоголя, але й усього XIX століття, причому основний зміст даної комедії актуальний і в нинішній час. В “Ревізорі” чітко можна простежити наскільки владу буває грішна, корумпована й, саме головне, наскільки вона намагається по можливості “зам’яти” ці гріхи, не дивно, що городничий і все його оточення так боялися приїзду ревізора, який би міг закреслити все їхнє минуле життя. Саме цей страх і зіграв злий жарт із “елітою” міста, тому що першого “дивного” приїжджого вони й прийняли за того самого ревізора, а цією самою людиною виявився хтось Хлестаков.
Хлестаков представляє із себе людини, що мріє про гарне й безтурботне життя, причому зі своєї сторони він нічого не хоче робити, саме тому все своє життя він пропалює за картковими іграми й лежанням у ліжку в наслідок чого в нього постійні фінансові проблеми, саме на цей момент і звертається увага в добутку, коли Хлестаков, будучи проїздом у невеликому місті, де чекають ревізора, не може навіть поїсти через свої борги, більше того, хазяїн готелю бажає здати владі за несплату. А коли городничий довідається про те, що в готелі от уже якийсь час проживає людина з Петербурга, то він його приймає за того самого ревізора й направляється до нього зі своєю свитою. Так, споконвічно й Хлестаков, і сам городничий не розуміють один одного, тому що сам Хлестаков споконвічно порахував, що його зараз за борги посадять у в’язницю, але цього не відбувається й сама кульмінація починається коли він розуміє, що його приймають за ревізора
Саме в той момент і починається його “малювання”, що на боявшихся його “еліту” міста робить таке враження, що вони готові йому ледве – чи не в ноги кланятися, а знаменита фраза про те, що він з Пушкіним у близьких стосунках і з імператором знаком стала культової, тому городничий і його оточення намагаються всіляко підкуповувати його, щоб він не доповів “наверх” про гріхи влади
Однак хто такий Хлестаков? Насправді це звичайна людина, що по суті своєї ніким не є, у нього багато боргів і сам він по життю ледаче, він мріє про гарне життя, тому даний момент починає використовувати по своєму, фантазуючи й піднімаючи себе в очах городничего і його оточення, завдяки чому його авторитет усе піднімається й піднімається, більше того, сам Хлестакову знайшов спосіб вирішити частина своїх фінансових проблем… Особисто по моєму, у нинішній час образ Хлестакова можна помітити в багатьох людей, не менше людей мають окремі риси даного героя, по – моєму зрідка Хлестаков може виявитися практично у всіх людях, однак коли це в межах норми, те це зовсім не погано, просто Гоголь зобразив крайній випадок і досить не програв на цьому. Якоюсь мірою “хлестаковщину” я б навіть зрівняв із блогосферой, оскільки саме в цьому світі дуже багато людей створюють собі подібний образ, хоч у житті можуть бути зовсім іншими…
Однак головним моментом цієї комедії я б назвав самий кінець, коли Хлестаков уже виїхав і приїхав справжній ревізор і саме тоді Гоголь відбив “німу сцену” на якому й закривається завіса, але ж на цю тему є окрема тема твору, тому не буду зараз про це…
