Бориса Грінченко «Серед темної ночі»

 
 

У повісті «Серед темної ночі» Борис Грінченко зображує українське село в кінці XIX століття. У цьому художньо довершеному творі ЖИТТЯ трьох синів патріархального селянина Пилипа Сиваша, уособлює історичні долі різних прошарків тогочасного селянства. Старший син Денис «був з тих селян, що поза господарством нічого не бачать», отже, з усіх сил, не гребуючи жодними засобами, він прагне вийти в «заможні хазяїни»; середульший Роман відбивається від села в місто; менший син Зінько вибирає шлях, чесного, трудящого селянина. Найповніше зображений у повісті Роман, ще один представник «пропащої сили» (ця тема вже розроблялася ґрунтовно в літературі, наприклад, Панасом Мирним у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»). Головний герой твору – енергійний, кмітливий, однак, зламаний царською солдатчиною – повертається в село моральним по-кручем. У пошуках легкого життя хлопець виявляє зневагу до селянської праці. «Панською» мовою він каже батькові: «Разі ви думаєте, што я буду гупать тут із вами по остюках цепом?» А селян називає «репа-ною мужвою» і «хамами». Окрім цього, пиячить, краде і продає батькове добро. Спійманий Денисом на гарячому, він подається до міста і там, не знайшовши роботи, сходиться з групою конокрадів. Під час відчайдушно сміливого нальоту на рідне село Диблі Романа вистежує Денис і видає властям.

Якщо задуматися про причини морального падіння Романа, то стане зрозумілим, що еаме військо, в якому він відбув службу, прищепило огиду до чесної хліборобської” праці, штовхнуло на шлях злодійства. Адже до служби у війську Роман був щирий, палкий, енергійний хлопець. На службі ж «прозрів» (а був наділений природним чіпким селянським розумом) і побачив, які нещасні його співвітчизники, односельці, що не живуть, а животіють, навіть не розуміючи жалюгідності свого становища. Роман зрозумів: важка, рабська праця в селянина, «нечиста, часом голодна й холодна. Та кожен чорт з тебе знущається, та нема такого начальника, щоб тобі до пики з кулаком не ліз!» Ось чим пояснює автор «ледарство» героя в ставленні до праці! Роман, можна сказати, самотужки дійшов соціального прозріння, але енергію, котра через край кипіла в ньому, скерував у згубний бік. Так, він був наділений хорошими задатками від природи, однак нахили його, на жаль, вливаються в каламутне русло… Спочатку його ще мучить сумління, але невдовзі безвольна «розпоганена городським життям удача» чимраз швидше тягне за течією.

Пропадає безповоротно ще одна душа. Роман – жертва, але це не знімає з нього відповідальності за власні вчинки, за тяжкі злочини. І хоч була ціла низка причин, які штовхнули хлопця на слизький шлях, це не може служити йому виправданням. Після служби у війську він міг, як і більшість, зайнятися чесною працею. Не схотів…

Отже, злодійство Романа підлягає осуду. Моральні норми, віками створювані народом, і розбій, брутальне поводження з батьками, іншими близькими йому людьми – несумісні.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы